Вир. Григорій Тютюнник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ А то кожен перекручує, і виходить таке, що й ладу не даси. – Оксен нахмурився: – Тут, товариші, не до сміху, а до плачу діло доходить. Сказано було всім бригадирам, що хто не буде дотримуватися правил агрономії і не виконуватиме сівозмін, будемо карати якнайсуворіше. Думаєте, допомогло? Аякже! Знову на житнищі жито посіяли. Що там уродить?

      – Там картоплище колись було. Питательних веществ хватить.

      – Сам ти вещество!

      – Ну, досить. Зчепилися.

      – Тепер друге питання: буряк. Та не так він, як довгоносик. Не встигнеш оком моргнути, як його стільки нашевкається, що «рятуйте» кричатимеш. Отже, з завтрашнього дня почистити торішні канавки і бути готовими до зустрічі з цим лютим ворогом наших полів.

      – Кажуть, цього літа його не буде: за море помандрував…

      – Тепер відносно реманенту. Василь Кир тут?

      Закіптюжена вугільною пилюкою рука піднялася над головами людей, твердий бас відповів:

      – Тут.

      – Дивися, щоб розпашники і всякий інвентар були справні.

      – За реманентом діло не стане, тільки вугілля малувато. Смолою заліза не нагрієш.

      – Дерев’яного напаліть. Хто вам не дає?

      – З нашим завгоспом напалиш. Він краще свої штани на горно кине, чим видасть з артільного двору хоч одну деревину.

      – Бо й правда! – викрикнув Григір Тетеря. – Не для того ми за тим деревом їздили за тридев’ять земель, щоб тратить та марнувати його по-дурному. Воно на стройку піде.

      – Із-за твоєї скнарості ми не будемо зривати ремонт інвентарю, – пригрозив Оксен.

      – Тоді беріть! Паліть! Розоряйте! Пропало дерево!

      – А може, в Охтирку або в Харків проскочити, справжнього дістати? – мріяв уголос Кир.

      – Де ти його дістанеш? По організаціях не дають, а в спекулянтів за гроші не дістанеш. Їм аби сала або масла, а ми й самі не дурні – польові роботи почалися, будем кашу для громадського харчування засмажувати.

      – Еге, після змащеної галушки і плуг легший, – приліпив і своє Охрім.

      – Ну, про галушки потім, а тепер про роботу. Завтра сіємо на Зеленому клину. Посівматеріалу я дістав. Роботу починайте рано… А тепер слово має товариш Дорош. Прислали його до нас секретарем партійної групи, і буде він робити на фермі.

      Дорош, зачувши своє прізвище, за військовою звичкою схопився, поправив гімнастерку.

      – Товариші, – почав він, і видно було, що йому важко говорити. – Ферми наші треба переобладнувати, інакше корови потопляться в багнюці. Я ще не дуже роздивився, але мені ясно й так, чого зимою падали телята. Тому, що в приміщеннях було холодно і молодняк випоювався водою, а не молоком… Товариш Гамалія хвастається, що в нього ферма не з гірших, та це не втіха. Одним словом, я прошу, щоб зараз же, із весни, розпочиналося будівництво нового корівника. Догляд за коровами і заготування кормів ми, працівники ферми, беремо на себе. Прошу зрозуміти ще одне, що ферма – це наш СКАЧАТЬ