Камінний хрест (збірник). Василь Стефаник

Чтение книги онлайн.

      – Землю цулуй, де си поступиш, бо вона ци твоя, ци чужа, то ти з неї жиєш, своя родить і чужа родить… Певне, що правда, ой допевне! Ґрунт – то спосіб до всего, як твій є. Він тебе загріє, і накриє, і погодує, і честь тобі поведе…

      Закашляв, як у великі труби заграв.

      – Як не маєш свої ниви, то не маєш куди ходити, не маєш по чім… Нема, нема, о, нема…

      Поставив кулак під голови.

      – Я довго бідив по чужім полі. Але Бог мені вігодив, дай Боже так кождому. Взєв та й дав. На тобі, каже, грінку землі, але не пусти, тримай… Зубами держи її, кохай, як коли жінку, що тобі під руку вдаласи…

      Капелюх упав з голови і з вітром покотився.

      – Танаску, мой, а скинь капелюх, таже ти перший раз вішов цеї весни у поле – так годиться… Як Бог дасть, то буде пшеница. Колачі спечємо і дамо таким, що не мають з чого спечи… Дамо, дамо, як нам Бог дає, та й ми дамо, дамо…

      Ляг хрестом.

      – Межу кортить також зродити колос, бо межа таки земля, вона ще ліпше… Я тобі по смерті лишу… Аді, як скатерть рівна, лиш чорна. Я тобі накрию у полі цев скатертев стіл, а ти меш їсти і Бога молити, що-с такого тата мав…

      – Весна-красна, аді, ори собі, не роби сказів, а воли напій та й повертайси перед сонцем, бо за худобу білший гріх, як…

      Збудився, ще почув своє останнє слово спросонку. Глянув на небо, потім обернувся за куражкою, посмотрив долонею по голих грудях, перехрестився.

      – Така лють зараз з осені? Ще сніг отут присипле… Надворі зима, а мені така файна весна присниласи… Гай, Якове, лупи кукурудзки, де вже кілько спати!..

      Басараби[38]

      Тома Басараб хотів повіситися у кошниці в саме полудне… Але Томиха наробила зойку, всі сусіди покидали ціпи з рук, всі сусідки повилітали з хорів і прибігли на Томине обійстя. Відважний Антін, той, що тягнув зуби по шустці, заліз у кошницю, і Бог знає, як він там собі порадив, але Тому витягнув, що ще дихав. За той час ціле подвір’я заповнилося людьми і дітьми. Вони стояли і дивилися з великим страхом.

      – Та чого стоїте, як на заводинах, та поможіть мені єго занести до хати. Оце раз дурний нарід – гадаєш, що ті вкусить?!

      Тому занесли до хати, а юрба вийшла за ворота і почала судити по-своєму.

      – Басараби знов зачинають вішатися, не мають гаразду в голові.

      – Та лиш тому три роки, як Лесь затягся; Господи, яка тогди буря зірвалася! Мені з хати цілий причілок урвало.

      – Басараби мають вже до себе, що тратяться один за другим.

      – Я пам’ятаю, як повісився Николай Басараб, потім за ним стратився Іван Басараб, а ще не минуло було рік, а вже одного досвітка на маленькій вишенці зачепився Василь. Отряс із неї увесь цвіт, мав повне волосє того білого цвіту. То вже три, а я ще рахуюся молодий чоловік – мені, може, є, а може, ще нема трийцять і п’ять років.

      – Ти пам’ятаєш це, а я тямлю, як на бантині повис їх прадід. Богатир був теменний, гроші сушив на верені і пішя ніколи не ходив. Мав такого чорного коня, що браму перескакував, і канчук все мав коло СКАЧАТЬ