Справа мертвого авіатора. Олександр Красовицький

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дала дозвіл. Він може забрати дівчину на розмову. Щоправда…

      Марта читає його думки – він давно це знав, просто забув. Вона мовчки прочинила двері у темний коридор та пояснила:

      – Дальня кімната, з травами. Там буде зручно.

      Тарас Адамович мовчки взяв із рук господині олійну лампу та запросив Міру слідувати за ним. Певно, дівчина відразу зрозуміла, про що вони говоритимуть, бо жодного подиву не промайнуло на її обличчі. Вона погодилася працювати його секретаркою, ще нічого не знаючи про нову справу. Однак сьогодні має право відмовитися. А якщо справді відмовиться?.. Невдовзі він дізнається про її остаточне рішення.

      Ця кімната належить господині будинку і травам. Вони скрізь – просочилися у стіни, вплелися у стелю. Дивні жмутики прикрашають невеличке віконце, звисають, ніби тягнуть руки-пелюстки до несподіваних гостей. Пахне м’ятою…

      – І любистком, – додала Міра.

      Барвисті килимки – на лаві й долівці, у глечиках – теж сухоцвіти. Щось жовте, тендітні засушені макові голівки. Тарас Адамович ставить лампу на підвіконня, роззирається.

      – Що ж, Міро. Оскільки більшість трав я не впізнаю, то можу сказати, що не певен у безпечності чаю, який ми з вами сьогодні пили.

      Дівчина усміхнулася. Останнім часом усмішка на обличчі Міри з’являється щоразу частіше. Це добре, безперечно. Врешті, той глибинний смуток на споді очей в останні кілька днів розслідування змушував його думати про справу безперервно. Хтозна, можливо, з цим розслідуванням буде простіше – принаймні, Міра не знайома з тими, чийого вбивцю чи вбивць вони розшукуватимуть.

      – Ви хочете розповісти мені про справу?

      – Так.

      – Я слухаю.

      – Міро, я хочу, щоб ви розуміли: ви маєте право відмовитися, коли вислухаєте мене.

      Вона не відповіла, зосереджено вдивлялася в його обличчя. Олійна лампа ледве світила, на стіні утворилися тіні – довгі й моторошні. Даремно він обрав для розповіді цієї історії саме такий час. Поговорили б з нею завтра, за ароматною полуденною кавою. Дурний самовпевнений стариган – тепер налякає її! Зараз, коли він уже привів дівчину до цієї кімнати та заінтригував розповіддю про справу, навряд чи вона погодиться відкласти розмову до завтра. Що ж…

      – На борту літака, що летів із Петрограда до Києва, було шестеро осіб: перший і другий пілоти, моторист і гатчинський інструктор, а також князь Олександр Сергійович Курдашов і його молода дружина, які щойно обвінчалися і вирішили відсвяткувати подію невеликою подорожжю.

      На стіні заколивалася полохлива тінь від жмутика, що хитнувся. Міра рівніше сіла на лавці, перевела погляд на Тараса Адамовича, який продовжив розповідь:

      – Літак приземлився три дні тому на Куренівському аеродромі. Однак вийшли з нього четверо: обидва пілоти, моторист та інструктор. Князя і його молоду дружину було знайдено у літаку мертвими. Констатували смерть ще на борту, приблизно за годину до зниження.

      – Але… СКАЧАТЬ