Казки. Ганс Крістіан Андерсен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Яке дорогоцінне вбрання!

      – Надворі приготовлено балдахін, що понесуть над вами, ваша величносте, під час процесії, – сповістив головний церемоніймейстер.

      – Ну, я готовий, – сказав король. – Чи добре сидить?

      Він ще раз повернувся перед дзеркалом, бо хотів показати, що уважно розглядає своє вбрання.

      Камергери, які мусили нести шлейф, опускали руки донизу, ніби підіймали його. Вони йшли і вдавали, ніби щось несуть у повітрі. Вони не насмілювалися показати, що нічого не бачать.

      Так виступав король у процесії під розкішним балдахіном, і всі люди на вулиці і з вікон кричали:

      – О! Нове вбрання короля незрівнянне! Який чудовий шлейф його мантії, як чудово лежить!

      Ніхто не хотів показати, що він нічого не бачить. Адже це означало б, що він не придатний для своєї посади або страшенно дурний. Жодне вбрання короля не мало такого успіху, як це.

      – Та він же зовсім голий! – закричав раптом якийсь маленький хлопчик.

      – О небо, ти чуєш голос невинності! – сказав батько, і всі почали пошепки переказувати один одному слова дитини.

      – Він голий. Дитина каже, що на ньому зовсім нічого нема.

      – Та він же зовсім голий! – закричав, нарешті, весь народ. Королю раптом стало ніяково, йому і самому здавалося, що народ каже правду, але він подумав:

      «Все ж таки я мушу витримати всю процесію».

      І він продовжував виступати ще величніше, а камергери йшли і несли шлейф, якого насправді зовсім не було.

      Принцеса на горошині

      Жив колись один принц, і захотілося йому одружитися з принцесою, та тільки зі справжньою принцесою. Він об’їздив цілий світ, щоб знайти таку, але так і не знайшов собі нареченої. Принцес було скільки завгодно, та чи були вони зовсім справжні, цього він ніяк не міг добрати. Все йому здавалося, що щось не так. От він і повернувся додому зажурений – адже він так хотів знайти справжню принцесу і одружитися.

      Якось увечері розгулялася страшна негода: гуркотів грім, спалахувала блискавка, а дощ лив як з відра! Страх та й годі!

      Раптом хтось постукав у міську браму, і старий король пішов відчинити.

      За брамою стояла принцеса. Матінко рідна! Який вона мала вигляд під дощем та вітром! Вода збігала по її волоссю і по платтю на носки її черевиків і витікала з-під каблуків, а вона казала, що вона справжня принцеса.

      «Ну, про це ми вже самі дізнаємося!» – подумала стара королева, але нічого не сказала. Вона пішла до опочивальні, скинула з ліжка усю постіль, поклала на дошки горошину, потім узяла двадцять матраців і поклала їх на горошину, а тоді ще двадцять перин з гагачого пуху.

      Тут мусила принцеса проспати ніч.

      Вранці її спитали, як вона спала.

      – Ой, дуже погано! – мовила принцеса. – Я цілісіньку ніч не стулила очей. Хтозна-що було в моєму ліжку. Я лежала на чомусь твердому, і від цього в мене все тіло тепер у синцях! Просто жах!

      Тоді СКАЧАТЬ