Голова з площі Пігаль. Андрей Кокотюха
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Голова з площі Пігаль - Андрей Кокотюха страница 12

СКАЧАТЬ завжди записати в борг, месьє Кошові?

      – Наступний мій візит буде з метою погасити кредит, – кивнув Клим.

      – Та які рахунки між нами! – месьє Анрі театрально замахав руками, мовби круг нього літали мухи. – Аби я не знав, що ви платите борги, не дозволив би вам їх робити.

      Пляшка з’явилася ніби з повітря.

      – Читали сьогоднішню «Парі Суар»? За півгодини перед тим, як ви завітали, мені принесли свіжий випуск.

      – Невже знову щось про мою скромну персону?

      – Аби ж то, – у зітханні господаря чувся щирий сум. – Жити страшно, месьє Кошові, після таких новин. Кому – сенсація, а кому ніч не спи.

      – Газети інакше не працюють, – зазначив Клим філософськи. – Чим налякали цього разу?

      – Вчора вночі на Пігаль знайшли відрізану голову.

      Кошовий поперхнувся.

      Попри спробу мовити втаємничено, сказане прозвучало аж надто буденно як для справді небанальної пригоди.

      – Чию голову?

      – Людську, – сказав месьє Компана́. – Я не здивований, месьє. Пігаль, Кліші, Бельвіль[32] – це клоака, дно. Там відбуваються найогидніші в Парижі речі. Натомість здивований, і то приємно здивований, як швидко поліція затримала вбивцю. Ви не француз, месьє Кошові. Але історія, попри всю жорстокість, навіть дуже французька.

      – І хто, кого, за що вбив? Газетярі, як завжди, провели слідство й суд значно швидше за тих, кому належить то робити за законом.

      – Дружина вбила чоловіка через коханку. Спосіб надто шокує, хоча мотив – один із тих, що будуть вічно. Той месьє Лоран напевне довів свою мадам Лоран подружніми зрадами до сказу.

      – Мадам Лоран…

      – Так, мадам Мішель Лоран, – господар поклав перед Климом газету, розгорнуту на потрібній сторінці. – Вона, звісно, ні в чому не признається. Я б на її місці теж не признався. Навряд чи хтось при здоровому глузді зробив би подібне зізнання.

      – Кажу ж: газети винесли вирок раніше за суддів, – Кошовий мазнув поглядом на аркуш. – Голову відомого промисловця знайшли повії на площі Пігаль. У вбивстві підозрюють ревниву дружину. Бачте, – він постукав пальцем по великим літерам заголовку, – підозрюють. А жінку вже поставили в один ряд із Шарлоттою Корде[33].

      – Мадемуазель Корде не обезголовила свою жертву, – нагадав месьє Анрі. – І потім, вона була фанатичкою, скоїла політичне вбивство, бо дуже хотіла прославитися. Принаймні, так вважаю я, і в мене є однодумці. Тут пишуть, – хазяїн кивнув на газетний аркуш, – що, відрізавши чоловікові голову, дружина думала заплутати сліди й принизити свою жертву після смерті. Нібито він зраджував мадам навіть не з постійною коханкою, а з публічною дівкою. Платив повіям та дуже полюбляв продажну любов. А де в Парижі їх найбільше? Правильно, на Пігаль.

      – Усе одно, месьє Анрі, – правив своє Кошовий. – Те, що надруковано в газеті, має знати поліційне слідство. Та аж ніяк не репортери.

      – Якщо СКАЧАТЬ



<p>32</p>

Бельвіль (Belleville) – паризький квартал, на початку ХХ століття – один із найбільш заселених іммігрантами, входить до переліку найменш безпечних у Парижі.

<p>33</p>

Корде, Шарлотта (1768–1793) – французька дворянка, вбивця Жан-Поля Марата, одного з лідерів Французької революції.