Зрада. Наталія Дурунда
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Зрада - Наталія Дурунда страница 14

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – У неї ж нянька є, – обурилася жінка. – За що ти їй гроші платиш?

      – Нянька батька не замінить, – процідив крізь зуби.

      Запанувала тиша. Роман чекав, коли Божена вийде з машини. Але та не поспішала.

      – І чому мене гризуть сумніви? – недовірливо скосила очі. – Не спіткала б мене знову твоя підступна зрада, Богданов.

      – Ти хочеш колись знайти спільну мову з моєю дитиною? – бовкнув перше, що спало на думку. Іншого спосо бу миттєво здихатися надокучливої коханки не придумав.

      Божена завмерла.

      Що це означає? Пропозиція? Він бачить її матір’ю своєї доньки? Отакої. Може, сюрприз готує? Одруження планує, а вона… Підозра й недовіра руйнують стосунки, це всі знають. Навчись сліпо йти за чоловіком, не заперечувати, і він приведе тебе на вершину сімейного щастя.

      – Хочу, – впевнено відповіла.

      – Тоді дай мені час і не тисни, – роздратовано кинув. – Мушу їхати, – кивнув на дверцята.

      Войтович неохоче вийшла з авто. Бреше він чи правду каже – не важливо. Головне – результат. А чекати вона вміє…

      Роман тим часом заїхав до ювелірного магазину. Придбав каблучку. Розмір очевидний, на цьому він знається. Повернувся додому раніше. Зайшов у квартиру. Ася з Мариною весело гомонять, читають дитячу книгу з яскравими ілюстраціями.

      Прислухався. Дитячі вірші Наталі Забіли. Точно. Пригадав, як одного разу чекав на Людмилу в магазині, доки вона вибирала книжку для доньки. Тоді ще сердито розглядав, що то за література така, дитяча.

      Читала Марина:

      – Лізе, лізе равлик по моріжку,

      Виставляє равлик довгі ніжки,

      А на спині в равлика хатинка.

      Заболить у тебе, равлик, спинка!

      Ні, не важко равлику, не важко.

      Бо легка хатинка-черепашка.

      Та зате, як поруч небезпека,

      Равлику додому недалеко:

      В черепашку зразу може влізти, —

      І вже пташці равлика не з’їсти!

      Ася весело заплескала в маленькі долоньки й засміялася. Ідилія. От тільки з його появою наче хмари сонце закрили. Побачивши батька, дівчинка зіскочила з дивана й демонстративно побігла до своєї кімнати, не привітавшись.

      – Усе ще сердиться? – розчаровано запитав.

      – Я мушу з вами поговорити. – Марина відклала книгу й ніяково опустила очі.

      – Щось сталося? – насторожився Роман.

      Марина сиділа наче на голках. Руки потирала. Нервувалася. Вочевидь, розмова непроста…

      – Ходімо до кімнати, – показав на простору вітальню за дверима.

      Дівчина мовчки підвелася, Богданов пропустив її вперед.

      – З Асею все гаразд? – першим запитав, зачиняючи за собою двері.

      – Н-не зовсім, – почала Марина, перемагаючи неймовірне хвилювання.

      Роман застиг в очікуванні. Ідеться про його дитину. Відчув, як дужче забилося серце.

      – Вона страждає, СКАЧАТЬ