Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії. Книга перша. Загальний вступ до чистої феноменології. Едмунд Гусерль

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ форм у mathesis universalis нічого нема) є цілковито відмінною «операцією» порівняно зі справжньою спеціалізацією аж до граничної диференціації. Це слід констатувати всюди; так, наприклад, перехід від простору до «Евклідового многовиду» є не генералізацією, а «формальним» узагальненням.

      Для підтвердження цього радикального розрізнення, яке має місце в усіх цих випадках, слід повернутися до інтуїції сутності, яка нас відразу вчить тому, що логічні формальні сутності (наприклад, категорії) не «містяться» у змістових відособленнях, як загальне червоне в різних нюансах червоного або як «колір» у червоному та синьому, і що вони взагалі не є «в» них у властивому сенсі, який досить схожий на зв’язки частин у звичному вузькому сенсі, аби виправдати твердження про те, що дещо в чомусь «міститься».

      Не треба довго говорити про те, що підведення індивідуального, взагалі певного Ось-це під певну сутність (характер якого відрізняється залежно від того, чи йдеться про найнижче розрізнення, а чи про рід) не слід плутати з підпорядкуванням сутності її виду або роду.

      Так само варто лише вказати на ту неоднозначність, яка виникає саме тоді, коли йдеться про обсяг у зв’язку з функцією сутностей в універсальних судженнях, що ми вочевидь мусимо розрізняти відповідно до вказаних відмінностей. Кожна сутність, яка не є результатом найнижчої диференціації, має певний ейдетичний обсяг, а саме – обсяг спеціалізацій і зрештою, в кожному разі, ейдетичних сингулярностей. З іншого боку, кожна формальна сутність має свій формальний або «математичний» обсяг. Понад те кожна сутність взагалі має обсяг індивідуальних відособлень, ідеальну сукупність можливих цейностей, з якими її можна пов’язати в ейдетично-універсальному мисленні. Казати ж про емпіричні обсяги означає більше: обмеження певною сферою існування через уплетене сюди покладання існування, яке скасовує чисту загальність. Усе це, звісно, можна перенести із сутностей на «поняття» як значення.

      § 14. Субстратні категорії. Субстратна сутність і τόδε τι

      Далі ми беремо до уваги розрізнення між «повними», «змістовими» субстратами з відповідними «повними», «змістовими» синтаксичними предметностями і порожніми субстратами з утвореними з них синтаксичними предметностями, модифікаціями порожнього Чогось. Сам останній клас у жодному разі не є порожнім і бідним; він визначається саме як сукупність належних до складу чистої логіки як до mathesis universalis станів справ з усіма тими категоріальними предметностями, з яких вони утворені. Отже, сюди належить кожний стан справ, який висловлений у будь-якій силогічній або арифметичній аксіомі чи теоремі, кожна форма виведення, кожне порядкове число, кожна числова побудова, кожна функція чистої аналізи, кожний добре визначений у ній евклідовий або неевклідовий многовид.

      Якщо ми звернимося до класу змістових предметностей, то дійдемо до граничного змістового субстрату як ядра всі синтаксичних побудов. До цього ядра належать СКАЧАТЬ