Дикий. Гильермо Арриага

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ було прикро, що його сини не слухають мексиканської музики чи принаймні з іспаномовними текстами. Покоління моїх батьків зростало під голоси Педро Інфанте, Хорхе Негрете, Педро Варгаса, Марії Вікторії. Я спробував послухати їх і музику мексиканських виконавців у інших жанрах: коррідо, польки, болеро, навіть наївний рок Сесара Кости та Анхеліки Марії. Ніщо не звучало, як у Гендрікса. Нічого схожого на цю розстроєну гітару, ці несподівані співзвуччя, ці несамовиті акорди.

      Менше як за тиждень у районі Реторно виник культ Гендрікса. Ми дізналися, що він негр, що має у жилах мексиканську кров, що народився в Сіетлі, що носив хутряні пальта, що без міри вживав наркотики, що виходив на сцену під дозою, що був шульгою, але грав на гітарі для праворуких. Я лягав спати під Гендрікса, прокидався під Гендрікса.

      Я приніс платівку Гендрікса на урок бевзя Курта Голанда, просто щоб подратувати його. Він узяв його в руки й пильно обдивився, ніби міг зчитати музику з вінілових борозенок. Нещодавно стався інцидент із «Бітлз», і рішення про моє відрахування після закінчення навчального року вже було ухвалено. Я був певен, що Голанд обуриться Гендріксом, і тому хотів, щоб він поставив його на уроці.

      Він став перед класом і показав усім платівку.

      – Вальдес приніс оце й хоче поділитися з нами.

      Він глузливо обернувся до мене.

      – Я так розумію, що це набагато краще за «Бітлз».

      Він засміявся, і кілька однокласників засміялися теж.

      – Ну, послухаймо.

      Він поставив його на програвач і опустив голку. Як тільки почала звучати недбала гітара Гендрікса в пісні «Voodoo Child», обличчя Голанда посуворішало.

      – Це жарт, чи не так? – сказав він і ще через тридцять секунд звучання підняв голку.

      – Ні, не жарт. Мені подобається.

      – Оце паскудство?

      Я не відповів. Я вже сказав, що мені подобається, і цього було досить. Голанд повернувся до класу.

      – Тут хтось оцінив оце сміття?

      Ніхто не підвів руку. Лише почулися кілька смішків і перешіптувань. Голанд зняв платівку з програвача, засунув назад у конверт і підійшов до мене, аби віддати.

      – Ти не належиш до цієї школи, ніколи не належав. Тобі буде краще, якщо ти підеш. І нам теж буде краще, якщо ти підеш.

      Він віддав мені платівку.

      – Бодай ти змінився чи принаймні змінилися твої музичні смаки, – сказав він, презирливо дивлячись на мене.

      І тут же клас хором заспівав «Yellow Submarine». Після уроку до мене підійшов товстунець Хайме, із яким я грав у футбол.

      – А мене таки пройняло, – сказав він. – Як його звати?

      – Гендрікс, Джимі Гендрікс.

      – Джимі? Його звуть як і мене – Хайме[22].

      Він радісно усміхнувся цьому збігу й пішов далі коридором.

      Memento mori

      Memento mori, СКАЧАТЬ