Визначні роки. Від 20 до 30. Вмикай на повну та досягай максимуму. Мэг Джей
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Визначні роки. Від 20 до 30. Вмикай на повну та досягай максимуму - Мэг Джей страница 6

СКАЧАТЬ 20+, як-от Кейт, спокушають і навіть заохочують ні про що не думати й бути твікстерами, заплющити на все очі й сподіватися на краще. У 2011 році в часописі New York пояснювали, що «насправді в дітлахів усе гаразд» і попри те, що вони зіткнулися з найгіршими економічними умовами після Другої світової війни, настрій у них оптимістичний[20]. Автор пише, що за наявності безкоштовної музики в онлайні «не треба збирати гроші на купівлю великої колекції платівок». Автор запевняє, що Facebook, Twitter, Google і безкоштовні застосунки «урізноманітнили життя за невеликі гроші».

      Існує приказка: «Надія – це гарний сніданок, але погана вечеря»[21]. Оптимізм і справді корисний – він може допомогти знехтуваним юнакам та дівчатам підводитися з ліжка вранці, проте на схилі дня оптимізму виявляється замало, бо ближче до тридцяти років захочеться чогось більшого, ніж колекція записів.

      Я добре знаю це не тільки на підставі сеансів із молодими упертюхами, але й завдяки спілкуванню з першими твікстерами за тридцять – сорок років, які шкодують, що колись не вчинили по-іншому. Я на власні очі бачила, як потерпають люди від усвідомлення того, що життя не склалося. Ми часто чуємо, що тридцять – це нові двадцять, але – незалежно від кризи, – коли йдеться про роботу, кохання, розум і тіло, сорок років – це геть не нові тридцять.

      Багато молодих людей у двадцять – тридцять років гадають, що після тридцяти життя швидко налагодиться, – може, так справді буде. Але то вже інше життя. Нам здається, що якщо нічого не станеться в період між двадцятьма й тридцятьма роками, то це буде після тридцяти. Ми думаємо, що, уникаючи прийняття рішень зараз, залишаємо можливості відкритими, але відмова від вибору – це теж вибір.

      Коли багато з чим зволікати, після тридцяти на наші плечі лягає величезний тягар: домогтись успіху, одружитися, вибрати місто для життя, заробити грошей, придбати будинок, насолодитися життям, вступити до магістратури, заснувати бізнес, домогтися просування по службі, накопичити грошей на коледж і пенсію, народити двох-трьох дітей – і все це в дуже стислі терміни. Багато хто не подужає цього виконати; останні дослідження вже свідчать, що після тридцяти набагато важче займатися всім одночасно[22].

      У тридцять років життя не закінчується, але відчувається по-іншому. Резюме людини, якій за двадцять і яка, користуючись свободою, довго не затримувалася на одній роботі, викликає підозри і бентежить. Вдале перше побачення веде радше не до романтичних фантазій на тему «того єдиного», а до прораховування варіантів одруження і народження дитини.

      Звичайно, з багатьма так і трапляється, а подружжя після тридцяти років починає говорити про нову мету і сенс. Але може з’являтися й глибоке відчуття жалю: виявляється, що не вдається забезпечити дітей на бажаному рівні; виникають проблеми з репродуктивною здатністю або повне виснаження сил не дозволяє мати омріяну сім’ю. Може прийти усвідомлення того, що парі буде майже шістдесят, коли діти підуть до коледжу, і майже сімдесят, коли вони гулятимуть весілля. Подружжя може, далебі, СКАЧАТЬ



<p>20</p>

Noreen Malone “The Kids Are Actually Sort of Alright”, New York Magazine, October 24, 2011.

<p>21</p>

Цитування сера Френсіса Бекона.

<p>22</p>

Див. доповідь S. M. Bianchi “Family Change and Time Allocation in American Families”, виголошену в листопаді 2010 року на конференції «Зосередження на гнучкості робочого місця». Доповідь можна знайти за адресою: http://workplaceflexibility.org. Роботу Б’янкі я розглядаю нижче.