Бот. Атакамська криза. Макс Кідрук

Чтение книги онлайн.

      Френк Ді’Анно підхопився.

      – Кретини! Кляті безмозкі латинос! – горлопанив він. – Таке буває, старий… таке може статись, якщо в камері знаходився метал… який-небудь металевий предмет у… Можливо, слуховий апарат чи… я не знаю, ще щось…

      Відштовхнувши Річардсона, Ді’Анно поліз в апарат. Він звивався, пихтів, штовхав ногами обезголовлене тіло, зрештою зник у трубі томографа. Півтори хвилини звідтіль не долинало ні звуку. Австралієць вибрався назад набагато спокійніший, але спантеличений. І, наче вампір після фуршету, з ніг до голови вимазаний кров’ю.

      – Ну що? – спитав новозеландець.

      – Нічого, – прохрипів Френк. – Там є все, що й має бути: подрібнені кістки черепа, зуби, кусні обличчя, мізки, волосся і кров. Але жодного шматка металу… Жодної механічної подряпини на панелях… Це якась чортівня, Джей-Ді, і я геть нічого не шурупаю…

      Черговий лікар перемістився, ставши таким чином, щоб перекривати вихід з палати.

      – Містере Ді’Анно, ви мусите лишатися в кімнаті до прибуття поліції, – холодно обізвався він. – А вас, містере Річардсон, я попросив би не втручатися.

      Джей-Ді не сперечався. Він позадкував, переводячи погляд з обезголовленого хлопця на свого колегу і назад.

      – Тримайся, старий, – кинув він на прощання і вийшов у коридор.

      V

      Вибігши з палати, Джей-Ді замислився. Річардсон сам був лікарем, а тому розумів: що б не трапилося в ті кілька секунд після запуску МРТ, воно відбулось не через несправність апарата. Магнітне поле напруженістю 3 Тесла потужне, але цілком безпечне. Металеві предмети, що потраплять у таке поле, поводитимуться, мов гарматні снаряди. Але в тому й заковика: він сам оглядав апарат, і ніяких металевих предметів там не було.

      Новозеландець сповнився рішучості докопатися до істини. Принаймні він мусив спробувати.

      Насамперед Річардсон, скориставшись переполохом, піднявся на 3-й поверх. Хутко зорієнтувався в коридорі, відчинив потрібні двері й заскочив до кабінету рентгеноскопії. Він сподівався, що в апаратній нікого не буде, та помилився: за столом сиділа молоденька медсестра з точеними ніжками від вух. «Наче з обкладинки журналу», – мелькнуло у нього в голові.

      Дівчина звела на чоловіка темні очі.

      – Чим можу вам допомогти? – запитала іспанською.

      Джей-Ді розгубився.

      – Кхе-кхе… сеньйорито… Ви… м-м-м… Ви розмовляєте англійською?

      – Так. Трішки.

      Новозеландець нітився, переминаючись з ноги на ногу.

      – Вам, певно, щось потрібно? – сяйнула посмішкою медсестра.

      – Вибачте, що я так… ну, увірвався… – Річардсон зітхнув. Слова не клеїлись докупи. – Я лікар. Мене покликали сюди, щоб допомогти з… з… нещодавно доставленим хлопчиком. Білим. Мабуть, туристом, якого… Його машина збила…

      Джей-Ді знову затнувся. Чилійка кивнула.

      – І?

      – Йому СКАЧАТЬ