Бот. Атакамська криза. Макс Кідрук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ якщо тільки черепок того білошкірого бідолахи не був викладений зсередини якимись металевими пластинами, котрі під дією магнітного поля розірвали його довбешку. Однак металевих пластин не було, а нові обстеження тіла нічого суттєвого не дали. У крові малого виявили цілий букет гормональних стероїдів, зокрема, альдостерон[14], і це було дивно, але аж ніяк не пояснювало, з якого дива голова хлопчика репнула, мов перестигла абрикоса. В усіх інших аспектах то був цілком звичайний дванадцятирічний хлопчак.

      Ще більш дивно склалась ситуація з ідентифікацією пустельного знайди. Його ніхто не шукав. Ні до, ні після інциденту ніхто не звертався в поліцію із заявою про зникнення білявого хлопчика, жодна родина під час відпочинку в Чилі не губила дітей, до МЗС не надходило жодної ноти від посольств іноземних держав. Скрупульозний пошук у базі даних митної служби серед іноземців, які в’їжджали в країну за останні півроку, також нічим не допоміг. Формально пацана просто не існувало.

      Слідство зайшло у глухий кут.

      А потім… Ніхто не хотів ще більших проблем. Одного дня тіло хлопця відвезли назад в Атакаму і закопали на пустирі за Каламою. Кримінальну справу спалили (в буквальному сенсі), а Френку Ді’Анно наказали забиратися геть (для певності влупивши у паспорт яскраво-червону печатку «ДЕПОРТОВАНИЙ»). Що він із радістю виконав.

      Ніхто не усвідомлював, що дивний інцидент є лиш початком справжніх проблем…

      Виклик

      VII

      Четвер, 13 серпня, 10:05 (UTC +2)

      Відділ «Gaming AI»[15] компанії «Time-To-Play Technologies»

      Київ, Україна

      Тимур Коршак завершив переглядати пошту, коли на столі дзенькнув телефон.

      – Я слухаю, – хлопець підняв трубку.

      – Тимуре, – у слухавці пролунав сухий голос боса, примусивши хлопця мимоволі напружитися, – ти не зайнятий?

      – Ні… Поки ні… – Тимур нахмурився. Ранкові дзвінки від начальства, як правило, нічого доброго не віщували.

      Шеф витримав довгу незрозумілу паузу, а тоді безбарвно проказав: – Тоді підривай свою гепу і пензлюй до мене в кабінет. Є розмова. Хлопець скривився. Якщо директор по розробці з самого рання запрошує до себе в кабінет, жди неприємностей. Такий дзвінок означає одне з двох: або надтермінове завдання з розряду «всрися-здохни-але-зроби», коли від тебе вимагають по десять тисяч рядків коду в день, або ж позапланову роздачу тирлів (як правило, через те, що якийсь мегапросунутий «довбоюзер» протягом минулої доби замордував до втрати пульсу всю службу підтримки). А найчастіше і перше, і друге відразу.

      – Зараз буду, – мугикнув Тимур і відклав трубку, розуміючи, що день, який почався так чарівно, має всі шанси навдивовижу швидко зіпсуватися.

      Поки він у задумі м’яв руками розкошлане неслухняне волосся, над перегородкою, що розділяє робочі місця, вигулькнула опецькувата голова Ярика.

      – Тлустий СКАЧАТЬ