Червоний. Без лінії фронту. Андрей Кокотюха

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ крила. Дорош же бурчав, що збив ноги на підйомі, закурив, чим здивував нас, бо раніше ніхто з компанії цигарками не бавився, й промовив дивну, але, на його думку, багатозначну фразу:

      – Це все має бути біля наших ніг.

      – Місто й так під ногами, – спробував я неоковирно віджартуватися.

      – Нічого ти не розумієш, – зітхнув Юрко, знову затягуючись і випускаючи дим так, ніби дмухав на міську панораму. – Нічого ви не розумієте, панове. Я так само прозрів. Хоч і думав, що знаю трохи більше.

      Ми із Зенком перезирнулися, але промовчали. Дорош завжди починав розмову так, здалеку, мовби придивлявся й пристрілювався.

      – Пам’ятаєте стрілянину в Бережанах минулого року? – провив він раптом, щиглем кидаючи недопалок із гори.

      – Це коли хлопака поліціянта застрелив і сам у лікарні помер?

      Я перепитав для годиться, бо знав напевне: мова про той випадок. Ми саме тоді зійшлися разом і довго обговорювали, що ж то було.

      – Ти, бачу, недалеко пішов відтоді.

      У Юрковому голосі чулася ледь помітна зневага. Я не раз від часу знайомства ловив його на такому. Але це мене жодним чином не чіпало, бо кожен має право на власні бздури. Я, наприклад, трохи вайлуватий. До мене не завжди швидко доходить те, що інші, такі, як Дорош, хапають на льоту. Мені треба більше часу, ніж іншим, аби в чомусь розібратися й прийняти якесь рішення. А в різних ситуаціях покладався більше на хлопський розум, аніж звичні до інакшого, ніж у селах, швидшого способу життя.

      – І чого ж не розумію? – поцікавився я.

      – Застрелив поліціянта, Мироне, – це коли ти грабуєш банк чи крамницю. – Зневагу замінила терпляча повчальність. – Або вкрав гаманець на ярмарку, тікаєш, а поліціянт за тобою женеться. Той хлопець належав до Організації. Він свідомо став на шлях боротьби за звільнення України від панування ляхів, проти свавілля, утисків і терору. Поліція вистежила його, загнала на горище. Їх вийшло багато на одного, і вони не могли його взяти. Поліціянти, Мироне, прикривали себе спеціальними жилетами, які не пробивають кулі. Мали гранати зі сльозогінним газом. Хлопець усе одно прийняв бій, убив одного ворога, забрав у нього револьвер. Тільки тоді його закидали градом куль! – Дорош тупнув ногою. – І то не змогли добити на місці, він помер у лікарні.

      – Але ж він застрелив поліціянта, – правив свою лінію я.

      – Убив ворога в бою! – вигукнув Дорош. – Є різниця, й то велика! Скажи хоч ти йому, Зенку!

      – Справді. – Той поправив окуляри, як було завжди, коли його втягували в суперечку.

      – Нехай, – погодився я. – Це рік тому було.

      – І не завершилося! – Тепер Юрко говорив уже спокійніше. – Тільки тоді влада ще дозволяла писати про подібне в своїх газетах. Нині ж замовчують факти. Аби, з одного боку, не лякати поляків, а з іншого – не давати нам, українцям, приводу брати приклад із справжніх борців. Влада хоче, аби всі думали: опір придушено, СКАЧАТЬ