Крижане кохання ГУЛАГу. Галина Горицька

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Провів нас до станції і довго махав нам рукою, аж поки його не стало видно.

      Я ще тобі усно розповім багато. Вчора була стомлена і не хотіла писати. Та й взагалі, я це пишу тобі третій лист без відповіді, значить ще встигну три. Правда?

      Радію за тебе, що ти знову по путівці в Кічкіне[25].

      А тепер прийдеться посваритись, хоч у листі, а не уві сні. Ти мені скажи, що тобі дорожче: «Ласточкіно гніздо», чи життя? Багато хто бачить інтересного навколо, але хіба ризикує життям, для того, щоб задовільнити свою цікавість? Добре, що ти написав, але хоч би ти й не написав, то я знаю твою допитливість, котра наробить тобі лиха.

      Мені не подобається, що ти не поправляєшся. А взагалі то як ти можеш поправитись, коли тебе носить чорт там, де не треба, і ти щодня бігаєш шість кілометрів? Я сержусь на тебе.

      Відносно шкатулок, то мені хочеться щоб ти привіз дівчатам обов’язково, а мені подобається формою скриньки тільки, щоб була трошки довша за ширину, напевне такі й дівчатам. А оформлення ти сам вибереш на свій смак.

      Значить я можу розпитати старшину про твої справи? Вітай його від мене. Думаєш підпис в птиці листа визиває більше довір’я? Я ж все рівно тобі не довіряю. Правда, є за що? Швидше приїжджай, бо…

      Ні, ні вірю, що ти славний хлопчик.

      Пока до зустрічі.

      Пиши – чекаю.

Галина.[26]

      Якою ж впертою і безапеляційною в листуванні була його Галя! Зовсім не такою видавалася під час зустрічей, коли не могли обоє надивитись і наговоритись… Однак, бувало, й сварились також. «Добре, що вже разом назавжди, – зітхнув із полегшенням Миколай і міцніше стиснув Галинину руку. – Бо хто його знає, до чого б ця переписка нас довела. Чого доброго і розбіглися б…»

* * *

      На випускному альбомі педагогічного інституту[27] стояло вже її нове прізвище – Габзовська Г. Г. Випуск педагогічного факультету (шкільного відділу) 1950–1954 рр.

      Микола цим дуже пишався, що таки після битого дня гуляння (а могли б ще зранку розписатися, ет!) Галя все ж погодилася піти до РАЦСу, і вони нарешті розписалися. А всі ті чотири роки, що Микола їй пропонував, бо, якщо вже обидва в Києві… вона відповідала безапеляційно: «Ну да! Щоб ти казав, що ти мене вивчив?».

      Однак радянські реалії диктували свої життєві правила, і позаяк усе й так йшло до шлюбу, то треба було одружитись перед випускним, бо Галю могли розподілити у якусь невідому місцевість. А оскільки дівчина шлюбу боялась, як чорт ладану, то 17 квітня вони з Миколою до вечора ходили містом, доки вона наважувалася на цей серйозний крок. А тим часом на прохання Колі весь Галін гуртожиток із самого ранку робив єдине доступне тоді їм, бідним як церковні миші, нестоличним педагогам, святкове і несвяткове частування – вінегрет.

      Микола знав: Галя наважиться нарешті. Просто її не треба підганяти й силувати – вона розумна і вольова дівчина. Нарізаючи наступне коло перед РАЦСом, він якраз СКАЧАТЬ