Я не я!. Аисс Виал

Чтение книги онлайн.

      – Вам слід сховатися на якийсь час, доброчинець! Чи є вам де сховатися? – співчутливо поцікавилася Джессіка.

      – Я знав, що не раз у пригоді стану господарям замку! Мені прикро, що глава клану і його син Арчибальд загинули! – голос старця тремтів від хвилювання. – Але я засуджую втечу леді Равенни, хочу, щоб ви це знали! Потрібно було показати цим МакКоулам, хто тут господар! Прийняти виклик, а не ганебно тікати! Тепер вам, великодушне дитя, доведеться відстоювати честь Гордонів! Чи вистачить у вас сил зберегти цю стародавню фортецю, прогодувати працьовитих і вірних клану людей, які так гаряче люблять цю землю?!

      Джесіці стало шкода старожила замку. Як повинно бути важко, переживати простим людям такі тяжкі дні їх клану! Скільки мук випадає на їх голову! Війни! Голод! Жорстокість нових господарів! Безправність і вічний страх за свої скромні життя! Як його заспокоїти? Адже дідку на вигляд було близько сотні років, ніяк не менше! Чи багато йому ще відведено?!

      – Якби ви знали, хто я! Ви б не поставили мені це питання … – раптом сказала свої думки вголос відсутня Джессіка Паркенс.

      – Я знаю, хто ви, хоробра дівиця! Волхви цього краю багато століть тому передбачали вашу появу: «І зійде з глибин невідомих ще століть діва-рятівниця на землі Гордонів і МакКоулів з ім'ям чужинки з чужечасся9! І об'єднає два ворогуючі клани! Подарує нове щасливе життя, силу, надію і віру в ще кращий світ!»

      Слова старця шокували Джессіку. Що він говорить?! Чи не галюцинація його слова?!

      – Чи не почулося мені, поважний? Ти тільки-но говорив про пророцтва волхвів, про іноземку з чужечасся?! – засумнівалася Паркенс.

      Старий гордовито кивнув головою в знак підтвердження істинності своїх слів.

      – Не турбуйтеся, леді «Равенна»! Мені є, де сховатися. Я подам вам про себе звістку, тому що, впевнений: ще в пригоді стану, – старий, не дивлячись на свій вік, чемно вклонився мало не до самої землі молодої леді. І не чекаючи відповіді, ніби навмисне, залишив Джесс в заціпенінні від почутого, скоро і швидко шкутильгаючи до брами фортеці, промоклий від зливи і умиротворений від бесіди з дівою-рятівницею, надісланої усім їм на радість небесами.

      Розділ 10. Дикий верес

      Численний загін вершників-воїнів квапливо минув ще одне шотландське місто – Данфермлін. Їхній ватажок майже всю дорогу від Абердіна мовчав. Супутники з самого початку шляху і ті, що приєднувалися (як було домовлено заздалегідь) по дорозі, боялися його більше турбувати: їх перші спроби добродушно пожартувати над головнокомандувачем з приводу його одруження і шлюбної ночі, він незвичним чином не підтримав.

      Дункан МакКоул, а це, зрозуміло, прямував він, вперше не радий був очікуваної попереду бойової вилазки, нехай і поруч в строю з найяснішим сюзереном. Найбільше його хвилювало те, що причину він навіть сам собі не міг пояснити. Король Вільгельм I був високошановним їм, не тільки тому, що вірнопідданим почуттям СКАЧАТЬ