На брата брат. Юрій Мушкетик
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу На брата брат - Юрій Мушкетик страница 10

Название: На брата брат

Автор: Юрій Мушкетик

Издательство:

Жанр: Историческая литература

Серия:

isbn: 978-966-03-3747-3

isbn:

СКАЧАТЬ як гарний кіт, і нічого йому більше у світі не треба, нікуди його не пориває, нічого особливого не прагне, на відміту від Супруна, про котрого підозрює, що йому погано тут, не ліпше було б і деінде. Супрун сам не знає, чого хоче, і весь час згадує Січ, вогненний Дніпровий заплав, підпалений татарами степ, козацьку лаву, що летить за помахом пірнача. То було життя! Хоч навіть там він марудився, часто не тримався строю, – через те й не вибився у значні козаки, не доскочив чину, а про статок так і зовсім не думав. Є такі люди, які народжені для степу, для дороги, вони не відають, що дороги для того й існують, щоб приводити до двору, додому, до затишку, до сім'ї.

      У Супруна тютюн домашнього посіву, мішаний з коренем-рубанкою, у Матвія – прилуцький, турецького заводу, пахучий, щіпливо-солодкий. Супрун закурив з братового гамана, мовив з невеликим лукавством:

      – Панський дух у мене увійшов. Може, стану паном? – і заскалив око, як кібцюватий півень.

      Матвій збагнув – той камінчик у його город, – не підняв.

      – Панів Хміль за Буг прогнав…

      – Лядських прогнав, та свої прокльовуються. Уб'ються в колодочки, розпустять пір'я. І буде, як у Польщі…

      – Ми ж не під Польщею, під Москвою…

      – А буде, як у Польщі, – вперто повторив Супрун.

      – Чого не як у Москві? Там оддавна пани й мужики… Холопи. А в нас… Гетьман мислить по-іншому: які в кого були привілеї і які хто має нині – затвердити. Укласти тверді козацькі реєстри. Широкі… – сказав поспішливо… – Всі, хто ходив з Хмелем у походи, мають бути внесені в ті реєстри. Посполиті платитимуть стації…

      – Поміж нами такого не водилося зроду, щоб гетьман, полковники або сотники володіли людьми.

      – Гетьман Хміль давав села на ранг…

      Супрун мовби не почув того.

      – Козаки шинкують горілкою на чарки, чого теж зроду не водилося. Одні наживаються, інші збувають останнє. Не встигнемо тричі чхнуть, як уже шляхта на шию сяде.

      – Чого б то?

      – Бо писар сам із шляхти. Душа його шляхтянським лоєм вимазана, і сам увесь у тому лою.

      У першу мить Матвій не зрозумів, про кого мова, й перепитав:

      – Який писар?

      – Той пан, що булаву у Юрка видурив.

      Матвій образився.

      – Гетьман…

      – За шкапу виміняний.

      Матвій покрутив головою: не подобалася йому така балачка, не сподівався почути таке від брата. Супрун натякав на те, що Виговського викупив з татарського полону покійний гетьман Хмельницький. Корінь Виговського проростав із стародавнього роду дрібної української шляхти, його батько, Остап, служив у митрополита Петра Могили, один дядько – Василь, носив полковницький пірнач, другий, Самійло, сотницьку тростину, Іван же справляв суддівську службу при луцькому магістраті, далі писарював при польському комісарові, зверхникові над Україною, на тій службі познайомився із чигиринським сотником Богданом Хмельницьким і заприязнив йому. Поляки СКАЧАТЬ