Казки про силу. Карлос Кастанеда

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ про світ сказало тобі, що в чагарнику можна знайти тільки або тварин, які никають там крадькома, або ж чоловіків, які ховаються за кущами. Ти тримався цієї думки і, природно, мав знайти спосіб змусити цей світ відповідати їй.

      – Але я тоді взагалі не думав, доне Хуане.

      – Тоді назвімо це не думанням, а радше звичкою завжди сприймати світ відповідно до наших думок. Якщо світ не відповідає нашим думкам, ми просто змушуємо його це зробити. Нічні метелики завбільшки з людину не можуть існувати навіть у думці, а отже, як на тебе, те, що було в чагарнику, мало бути людиною.

      – Те ж саме сталось і у випадку із койотом, – продовжив він. – Характер того спіткання також були вирішили твої старі звички. Щось там таки було між тобою та койотом, але то була не бесіда. Я й сам побував у подібній дивній ситуації: я вже розповідав тобі, як одного разу розмовляв із оленем. А от недавно ти говорив із койотом. Але ні ти, ні я ніколи не дізнаємося, що з нами було тоді насправді.

      – Що ви хочете мені цим сказати, доне Хуане?

      – Коли я зрозумів тлумачення шаманів, було вже надто пізно розбиратися, що мені зробив той олень. Я казав, що ми розмовляли, але це було не так. Сказати, що ми мали розмову, – це для мене тільки спосіб описати дану подію своїми словами. Ми дійсно з оленем робили щось, але тоді, коли це відбувалось, мені, як потім і тобі, довелося змусити світ відповідати моїм уявленням про нього. Я, як і ти, усе своє життя розмовляв собі та вважав це звичною штукою; так от, мої звичні уявлення про світ узяли тоді наді мною гору та поширились і на того оленя. Коли до мене підійшов той олень та зробив те, що зробив, я був вимушений сприйняти це як розмову.

      – Це і є тлумачення шаманів?

      – Ні. Це моє тлумачення тобі. Але воно не суперечить тлумаченню шаманів.

      Ці його слова ввергли мене у стан великого інтелектуального збудження. На деякий час я забув і про нічного метелика, який никав тишком десь поблизу, і навіть про свої записи. Я спробував перефразувати його слова, і ми розпочали тривалу дискусію про рефлексивну природу нашого світу. Світ, за словами дона Хуана, мав відповідати своєму відображенню; тобто відображення відображало саме себе.

      Наступним пунктом у його роз’ясненні стало те, що ми навчилися співвідносити себе зі своїм відображенням світу відповідно до того, що він назвав «звичками». Я привів, як на мою думку, більш усеохопний термін, «інтенціональність», властивість людської свідомості спрямовуватися на якийсь об’єкт чи мати щодо нього певний намір.

      У ході нашої бесіди народився вельми цікавий умогляд. Розглянута у світлі тлумачення дона Хуана, моя «розмова» із койотом набула нового забарвлення. Я дійсно «мав певний намір» щодо того діалогу, оскільки я ніколи не знав іншого способу інтенціонального, уявного спілкування. Я також добився тоді успіху, щоб відповідати відображенню того, що спілкування відбувається через діалог, і таким чином я змусив оте відображення відобразити самого себе.

      У цю мить я відчув велике душевне піднесення. Дон Хуан засміявся СКАЧАТЬ