Аптекарка. Ингрид Нолль

Чтение книги онлайн.

      Відтоді як я помітила, що тут була Марґо, у мене виникла дивна відраза до чужих слідів у моїй кімнаті. Я розставляла пастки – клала на косметичку волосину, висипала пудру на скляну поверхню своєї полички у ванній кімнаті, позначала рівень парфумів у флаконі, а в шафу для одягу ставила нестійку вазу, яка мала би впасти при необережному відчинянні дверцят.

      На початку не було ані запаху чужої жінки, ані спрацьовування пасток. Можливо, усе це ― лише витвір моєї уяви і я сама не так повісила вішаки для одягу. Я надто часто мала справу з брехливими чоловіками, тож, може, і в мене щось цокало не зовсім правильно. Тільки мій кіт залишав по собі волосини та сліди лап. Та все ж одного вечора, коли я обережно відчинила шафу, на її дні побачила розбиту вазу. До того ж у незвичному порядку стояли коричневі пляшечки. У мене й тут був таємний порядок – початкові літери на етикетках утворювали слово АНЕМОНА – а тут дві літери були переплутані: АНОМЕНА прочитала я зі здивуванням. Левін шукає отруту. Така думка мене навідала першою, і мені стало млосно. Я перевірила внутрішню підкладку шерстяної спідниці – він нічого не знайшов.

      Схованка була добра. Марґо навряд чи зацікавилася б цією старою спідницею.

      Звісно ж, я подумала, чи варто влаштувати допит Левіну. Внутрішнє чуття підказувало, що краще не треба. Я б могла йому висунути якісь обвинувачення, якісь підозри; він би почав брехати, і я б постала в образі злісної вчительки. Краще буду за ним стежити.

      Моя підозра посилилася, коли одного вечора Левін безневинним голосом попросив снодійне.

      – У твоєму віці, – я аж знітилася від цих слів, – снодійне не вживають. Якщо ти два рази недобре спав, то на третій спатимеш, мов убитий.

      Левін навіть бровою не поворухнув.

      – Сувора Гелла, – сказав він, – постійно піклується про мій добробут і здоров’я. Хоч я й мало знаюся на фармакології, але гадаю, що для мене можна було б зробити виняток.

      На це я розгнівано відповіла:

      – Якщо ти вважаєш, що потребуєш снодійного, то нехай лікар випише тобі рецепт.

      Цього вечора він був підкреслено ніжним і чуйним, заснув у моєму ліжку й не прокидався, коли я зранку пішла на роботу.

      Оскільки Левін любив довгенько балакати по телефону, то цей прилад часто стояв у його кімнаті. Одного вечора, щоб зателефонувати Доріт, мені довелося принести телефон з його кімнати. Я була перед його дверима, коли почула, що він говорить. Ключове слово «Марґо» змусило мене завмерти на місці мов укопану і підслуховувати.

      – Юрист? Коли? – збуджено запитував Левін.

      Під час нашого наступного візиту до Фірнгайма я була здивована, наскільки здоровим та активним видавався дідусь. Він вживав нові ліки для серця і стверджував, що почувається, мов новонароджений. Левін крутився по всьому дому й удавав, ніби мусить навести лад у кожному кутку.

      Тим часом Герман Ґрабер відвів мене вбік.

      – Він планує з вами одружуватися? – запитав він.

      Я зашарілася.

      – Запитайте його самі.

      – Для мене буде заспокоєнням, СКАЧАТЬ