Секрети Лос-Анджелеса. Джеймс Эллрой
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Эллрой страница 9

СКАЧАТЬ загнав їй порцію трави, потягне на статтю. Кайфує вона за адресою Голлівуд-Гіллс, Маравілья, № 2245. Ти її пов’яжеш, а я про це напишу. А з нагоди Різдва поділюся інформацією з Морті Бендішем із «Міррор», так що твоє ім’я потрапить і в щоденні газети. Плюс п’ятдесят готівкою і рома на додачу. Ну хіба ж я не Санта?

      – Будете робити фотки?

      – На всю шпальту! Одягни синій піджак, він пасує тобі до кольору очей.

      – Сотня, Сіде. До того ж – двійко патрульних, по двадцятці кожному, і десятка командиру бригади з відділку «Голлівуд». І все це влаштовуєш ти.

      – Джеку! Різдво ж!

      – Ні, це затримання у зв’язку із незаконним обігом марихуани.

      – Лайно! Дай мені півгодинки?

      – Двадцять п’ять хвилин.

      – Але ж ти здирник, Джеку!

      Джек повісив слухавку і перекреслив хрестиком день календаря. Ще один день без випивки і без наркоти – чотири роки і два місяці поспіль.

      Усе було готово, як до виступу на сцені, – Маравілью перегородили, біля «паккарда» Сіда Гадженса крутилося двоє патрульних, їхній чорно-білий автомобіль був припаркований посеред тротуару. Вулиця була темна й тиха; Сід уже встановив прожектор. Звідси відкривався чудовий вид на Бульвар – просто на китайський театр «Ґраумана» – кращих декорацій для знимку годі й придумати. Джек припаркувався, вийшов.

      Сід, привітавшись, сунув йому в долоню гроші.

      – Сидить у темряві, кайфує під різдвяною ялинкою. Двері на вигляд хлипкі.

      Джек витягнув револьвер.

      – Скажи своїм хлопцям, нехай вантажать випивку до мене в машину. Хочеш сфоткати на тлі «Ґраумана»?

      – Чудова ідея! Джеку, ти найкращий!

      Джек мовчки поглянув на нього: худезний, як палиця, на вигляд – від тридцяти п’яти до п’ятдесяти, заробляє на брудній білизні інших. Цікаво, чи знає він про те, що сталося 24 жовтня 1947 року? Якщо знає, то їхня із Джеком угода – назавжди.

      – Сіде, коли я витягну її на ґанок, то не хочу, аби мені просто в очі лупасило світло від прожектора. Передай це своєму фотографу.

      – Вважай, уже зроблено.

      – Чудово. А тепер – рахуй до двадцяти.

      Гадженс почав рахувати. Джек ступив на ґанок і виніс двері ударом. Спалахнув прожектор, яскраво освітивши кімнату: різдвяна ялинка, а під нею притулилися одне до одного двоє молодих людей у спідній білизні.

      – Поліція! – гаркнув Джек, і голубки остовпіли.

      Промінь світла вихопив на канапі торбу, напхану травою.

      Дівчина почала верещати, мов різана; хлопець потягнувся за штанами. Джек наступив ногою йому на груди.

      – Руки! Повільно.

      Хлопець склав зап’ястя; Джек однією рукою заклацнув кайданки. Увірвалися патрульні і взялися збирати докази. Придивившись до хлопчини, Джек його впізнав – Рок Роквелл, молода кінозірочка. Дівча кинулося бігти; Джек схопив її і потягнув обох на ґанок, у світло прожектора.

      – Обернися СКАЧАТЬ