Секрети Лос-Анджелеса. Джеймс Эллрой

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ алкоголю ось-ось виверне шлунок. Через вентиляційний отвір долинали крики та глухі удари.

      Ед забарабанив у двері – жодної реакції. Покричав у вентиляційну шахту – його обличчя обпекло гаряче повітря. Він зрозумів, що потрапив у пастку, замкнений, зв’язаний по руках і ногах. Хлопці з Відділу вирішили, що лише так він ні на кого не настукає. Цікаво, що б у такій ситуації робив його батько?

      Час тягнувся повільно; крики із в’язничного блоку то стихали, то знову здіймалися, знову стихали і знов оживали. Ед ще раз забарабанив кулаками у двері – дарма. У коморі ставало дедалі більш задушливо; сморід спиртного отруював повітря. Як на Ґвадалканалі, коли він ховався від японців під трупами. Форма була наскрізь мокра; якщо він спробує винести замок пострілом, куля може зрикошетити і вбити його.

      Навряд чи таку справу вдалося б зам’яти: внутрішнє розслідування, цивільні позови, велике журі. Поліцейські, які б’ють беззахисних підозрюваних; скільки сьогодні спустили цією забавою в унітаз свої кар’єри! А винний у всьому сержант Едмунд Дж. Екслі, який не зумів забезпечити порядок у відділкові. І Ед прийняв рішення: скористатися із власних мізків.

      Він почав писати на звороті бланку. Версія перша: правда.

      Розійшлися чутки, що Джон Геленовскі втратив око. Чутки ці поширював сержант Річард Стенсленд, який заарештував Денніса Райса та Клінтона Велапейка. Запалало вмить; лейтенант Фрілінґ, їхній командир, спав безпробудним сном, оскільки, порушивши внутрішнє розпорядження № 4319, напився на робочому місці. Сержант Е. Дж. Екслі, який раптом став за старшого, виявив зникнення ключів від камер. Натовп поліцейських, які святкували Різдво у кімнаті для інструктажу, рвонув у гості до затриманих. Камери, у яких утримували шістьох підозрюваних у нападі, відчинили ключами – тими самими, яких не знайшов сержант Екслі. Сержант намагався знову замкнути камери, але було вже пізно. Сержант Вілліс Трістано тримав сержанта Екслі за руки, а сержант Волтер Крамлі тим часом забрав у нього решту ключів.

      Ані вмовляннями, ані силою сержант Екслі повернути ключі не зміг.

      Детальніше.

      Стенсленду взагалі клепку зірвало, але й решта поліцейських била беззахисних затриманих. Бад Вайт схопив одного із заарештованих за шию і підняв, вдаривши головою об стелю. Сержант Екслі наказав офіцерові Вайту припинити, але офіцер Вайт наказ проігнорував. Сержант Екслі не став повторювати наказ, оскільки заарештований звільнився, тож необхідність у подальшій конфронтації зникла.

      Ед закліпав і продовжив писати. Поставив дату – 25 грудня 1951 року, рапорт про побиття затриманих у в’язниці Центрального відділку. Велике журі, імовірно, винесе обвинувальний акт, у департаменті почнуться внутрішні чистки – і від репутації шефа Паркера нічого не залишиться. Ед взяв чистий аркуш. Почнуть опитувати свідків – і тут з’ясується, що всі офіцери у відділку були п’яні, як чіп. Свідки з них були поганенькі; а ось він не пив, до того ж намагався навести порядок – свідок з нього ідеальний. Йому потрібно зняти із себе відповідальність, начальству – СКАЧАТЬ