Секрети Лос-Анджелеса. Джеймс Эллрой

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Вона посміхнулася у відповідь. Фарбована, звичайно, але обличчя у неї добре. Бад також посміхнувся.

      – Це буде не занадто старомодно, якщо я пригощу вас випивкою?

      – Ні, що ви. Мене звати Енджела.

      – А я – Бад.

      – Хіба ж є таке ім’я?

      – Ну, коли тебе охрестили Венделлом, доводиться використовувати прізвисько.

      Енджела засміялася.

      – То що робиш, Баде?

      – Ну, зараз я ніби як безробітний.

      – Так? А що ж це ти такого утнув?

      ВІД РОБОТИ МЕНЕ ВІДСТОРОНИЛИ! АХ ТИ, ШМАРО, ЩЕ Й ВИПИТУВАТИ БУДЕШ? ДАРЕНОМУ КОНЮ В ЗУБИ НЕ ЗАЗИРАЮТЬ!

      – Не захотів босові сраку лизати. Енджело, а що, як…

      – У вас був правовий конфлікт? Я перебуваю в Об’єднанні вчителів, а мій колишній чоловік – голова профспілки далекобійників. Можливо, я могла би допомогти…

      Хтось поклав руку йому на плече.

      – Приятелю, можна з тобою перемовитися парою слів?

      Дадлі Сміт. ВПАВ ЙОМУ НА ХВІСТ.

      – Що, аж настільки невідкладно, лейтенанте?

      – Абсолютно невідкладно. Побажай своїй новій подружці доброї ночі і ходи до мене в кінець зали. Я попросив бармена зробити музику тихіше, так що зможемо нормально поговорити.

      Музика і справді грала вже не так голосно; Сміт відійшов. Біля Енджели вже крутився якийсь морячок. Бад піднявся й пішов слідом за лейтенантом.

      Біля задньої стінки в одному із затишних кабінетиків він знайшов Сміта, два стільці і стіл, накритий газетою, а під газетою – якийсь горбок.

      – Що, Відділ внутрішніх розслідувань стежить за мною? – сів Бад на один зі стільців.

      – Стежить, як і за іншими, проти кого висунуто звинувачення. Ідея твого дружка Екслі. Паркер тепер йому довіряє, тож Ед йому і вклав у голову, що ви зі Стенслендом можете злетіти із котушок і наробити дурниць. Чув би ти, приятелю, як цей Екслі, коли давав свідчення, поливав тебе та інших хлопців! Я читав стенограму. Його виступ – це справжнісінька ганьба для усіх гідних поліцейських.

      Стенс, мабуть, уже в запої.

      – А що в газетах пишуть? Нам уже висунуто звинувачення?

      – Не поспішай, приятелю. Мені Паркер також достатньо довіряє, аби прикомандирувати до тебе, не думай, що довкола самі вороги – я на твоєму боці.

      – Лейтенанте, що вам треба?

      – Називай мене Дадлі, – відповів Сміт.

      – Дадлі, що тобі треба?

      – Хо-хо-хо! – тенором засміявся лейтенант. – Ти, приятелю, мене вразив. Тим, що відмовився зрадити товаришів, що залишився вірним напарникові. Я захоплююся тобою як поліцейським, мені подобається, що ти не боїшся застосувати силу там, де без нього, на жаль, у нашій роботі не обійтися, а найбільше мені подобається твоя боротьба з мерзотниками, які б’ють жінок. Ти їх ненавидиш, правда, приятелю?

      Гучні слова – у нього в скронях загупала кров.

      – Так, СКАЧАТЬ