Название: Секрети Лос-Анджелеса
Автор: Джеймс Эллрой
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Полицейские детективы
Серия: Лос-Анджелеський квартет
isbn: 978-617-12-7375-7
isbn:
Джонні Стомп, Вакс, Тайтелбаум – усі вони уважно спостерігали за ситуацією.
– До стіни, засранцю.
Перкінс нахилився над столом, упершись долонями в стіну. Джек закотив йому рукави – було видно свіжі сліди від уколів. Вивернувши кишені, знайшов шприца. Коли довкола почали збиратися люди, Джек увімкнув актора:
– Уколи і шприц – це путівка до федеральної тюряги років зо три. Кажи, в кого береш наркоту, – і котися під три чорти.
Собачник мовчки обливався потом.
– Хутчіш, – сказав Джек, – здай мені свого чувака на очах у друзів – і до тебе не лишиться жодних питань.
Перкінс облизав губи.
– Барні Стінсон. Санітар зі шпиталю «Королеви Ангелів».
Точним ударом Джек вибив убік одну з його ніг. Перкінс завалився мордою у закуски. Стіл перевернувся, і все, що було на ньому, із гуркотом повалилося на підлогу. Приміщенням розляглися зойки.
Джек мовчки вийшов, гості розступалися перед ним. Карен чекала його біля машини, вона все ніяк не могла заспокоїтися.
– Це було обов’язково?
Тільки тепер Джек відчув, що сорочка його наскрізь мокра від поту.
– Так.
– Я б воліла цього не бачити.
– Мені також хотілося б, аби ти цього не бачила.
– Читати про такі речі – це одне, але бачити на власні очі… А ти тепер…
Джек обійняв її і притягнув до себе.
– А тепер я постараюся, аби таке при тобі ніколи більше не повторювалося.
– І більше не будеш мені розповідати своїх історій?
– Чому ж, звісно, буду.
– Ах, якби ця ніч могла тривати вічно…
– Так і буде. Слухай, може, повечеряємо?
– Не хочу. А ти досі хочеш піти погодувати котів?..
Котів виявилося троє – ласкаві звірючки, які так і хотіли застрибнути в ліжко, де кохалися Джек із Карен. Сірого кота Карен називала Асфальтом, смугастого – Тигром, а найхудішого – Еллісом Лоу. Джек охоче підіграв їй, йому подобалося, коли це дівча сміялося, а особливо тепер, коли кожна її посмішка віддаляла їх двох від випадку із Собачником Перкінсом. Вони кохалися, базікали, грали з котами. Карен вперше в житті спробувала закурити й ледве не виплюнула легені. Потім взялася випрошувати чергових розповідей; Джек поділився із нею історіями про офіцера Венделла Уайта, а на закуску розповів і трохи делікатніших історій про себе – без мордобою, побільше милоти й доброго татуся Джека, який рятує малоліток від підступних збоченців зі шприцами в руках. Спочатку брехня давалася йому важко, але Карен слухала з таким захопленням, настільки вірила кожному його слову, що невдовзі він уже не міг зупинитися. Вона заснула перед світанком; він же не міг заснути – заважала котяча метушня. Він хотів, аби вона вже прокинулася й можна було знову розповідати їй свої безкінечні історії. Щоправда, йому трохи муляло розуміння того, що потім він уже не зможе згадати всього, що наплів Карен, і що, коли доведеться повторювати розповідь, він тут же прогорить, СКАЧАТЬ