Секрети Лос-Анджелеса. Джеймс Эллрой
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Секрети Лос-Анджелеса - Джеймс Эллрой страница 17

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Тут я мав би сказати, що ви стали справжньою красунею, – не зупинявся Джек, – тільки ви це, напевно, вже чули.

      – Але не від вас.

      Джек засміявся.

      – Як там у коледжі?

      – Історія цікавезна, але довга, а я зараз дуже змерзла. Казала ж батькам, щоб робили вечірку в будинку, – в Англії я так і не звикла до холодів. Я приготувала для вас промову із подякою. Хочете піти зі мною погодувати сусідських котів?

      – Я тут на роботі.

      – Чудова робота – із моєю сестрою розмовляти.

      – Вона подобається моєму знайомому, просив поговорити.

      – Бідненький хлопець. Точніше, бідненька Джоані. Чорт забирай, щось розмова йде не так, як я…

      – Чорт забирай, ходімо вже годувати тих ваших котів.

      Карен посміхнулася й рушила з місця, погойдуючись на високих підборах. Раптом небо розрізала блискавка, вдарив грім, і з неба полилося по-справжньому. Карен скинула взуття й побігла босоніж. Джек наздогнав її тільки біля ґанку – він вимок до нитки, але майже сміявся.

      Карен потягла на себе двері. У передпокої горіло світло; Джек поглянув на неї – дівчина вся зіщулилася, шкіра вкрилася сиротами. Карен потрусила головою, розбризкуючи краплі води довкола себе.

      – Коти вгорі.

      Джек зняв піджак.

      – Ні, я спочатку хотів би послухати промову.

      – Усе, що я можу сказати, ви знаєте. Впевнена, вам дякувало багато людей.

      – Але не ви.

      Карен затремтіла.

      – Вибачте, усе йде не так, як я собі планувала.

      Джек накинув їй на плечі свій піджак.

      – Ви в Англії отримували газети з Лос-Анджелеса?

      – Так.

      – І читали про мене?

      – Так. Ви…

      – Карен, газети часто перебільшують. Дуже сильно перебільшують.

      – Хочете сказати, що всі ці історії, які я читала, – це брехня?

      – Та ні, не всі… Тобто… Ні, все правда.

      Карен відвернулася.

      – Ось і добре, я знала, що це правда. А тепер – промова, тільки не дивіться на мене, бо я страшенно ніяковію. По-перше, ви витягнули мене із великої халепи. По-друге, порадили батькові відправити мене за кордон, де я здобула прекрасну освіту й познайомилася з цілою купою чудових людей. По-третє, заарештували того мерзотника, який продав мені таблетки.

      Джек торкнувся її плеча; вона відсахнулася.

      – Ні, дайте мені договорити! По-четверте, – тоді я про це нікому не казала – але Лес Вайскопф давав дівчатам таблетки на шару, а вони за це із ним спали. Тато мені давав не надто багато кишенькових грошей, тому рано чи пізно я б до цього дійшла. Так що ви, Джеку, врятували мою кляту честь.

      – І став вашим клятим героєм? – засміявся Джек.

      – Саме так, і мені вже двадцять два, я не якась там малолітка, яка западає на першого перехожого.

      – Це добре. Тому що я збирався якось запросити вас на вечерю.

СКАЧАТЬ