Мазепа. Історичні картини. Альфред Єнсен

Чтение книги онлайн.

      Сірко за своє багате пригодами життя встиг побувати й у Сибіру. Помер він у 1680 році і похований на Чортомлицькій Січі. Перш ніж поховати свого отамана, запорожці відрубали йому праву руку, щоб мати її за талісман у майбутніх походах та битвах[22]. Та тепер уже ніякий амулет чи талісман не міг зарадити. Слава козацької вільної республіки безповоротно відійшла в минуле. На політичному горизонті появилися і стрімко стали рости постаті двох велетнів – Петра Великого й Карла ХІІ. Хід їхньої боротьби довгий час визначав долю не лише України, а й усієї великої Європи.

      Точкою відліку нової епохи в історії України став 1687 рік, коли на чолі України став надзвичайно спритний та хитрий адміністратор в особі новопотвердженого Москвою гетьмана Івана Мазепи. Безсовісним егоїзмом та політичною безхарактерністю перевершив він Брюховецького, а як державний муж та полководець був лише пародією на Хмельницького. Хоч Мазепа й піддався великій спокусі вступити в союз із Швецією проти слов’янського самодержця, проте стан справ і ситуація були уже далеко не тими, що за часів Хмеля.

      Історія у багатьох відношеннях цікавої життєвої долі Мазепи детально висвітлює цю катастрофу в історії України та Швеції.

      Якби ситуація не була такою серйозною та сумною, можна було б уволю посміятися з різкого, гротескного, сміхотворного контрасту, співставивши таких союзників, як вірні, прямолінійні, чесні й тверезі «відчайдухи» Карла ХІІ – з одного боку та запальні, непостійні й віроломні, часто п’яні запорожці Мазепи – з другого.

      Не менш комічним у цій трагедії є порівняння непорочного, чесного й справедливого Карла ХІІ з Мазепою.

      II. Політичний авантюрист

      Іван Степанович Мазепа-Колединський належав до українського православного шляхетного роду. Родоначальник роду Мазепи отримав у 1544 році від польського короля Сігізмунда маєток Мазепинці, що у Білоцерківському повіті (тепер Київська губернія). Його обов’язком було нести військову службу при старості у Білій Церкві. 1572 року король Сігізмунд Август підтвердив права його сина Михайла на володіння маєтком. Син Михайла, полковий суддя Федір, брав участь в уже згаданому повстанні Наливайка проти поляків, був виданий полякам і страчений разом з Наливайком у 1594 році.

      Федір був бездітним, зате його брат Микола мав сина по імені Степан-Адам. Невластиве українцям подвійне ім’я можна пояснити тим, що за православним обрядом його охрестили Степаном, але згодом, під католицьким тиском, він змушений був прийняти друге ім’я – Адам. За вбивство польського шляхтича Зелінського Степана засудили у 1638 році до смертної кари, проте з допомогою хабара йому пощастило уникнути шибениці, а в 1659 році король Ян Казимир відновив усі його втрачені раніше права і надав титул «підчаший» Чернігова, який успадкував по смерті батька його син Іван. Степан-Адам помер десь в середині XVІІ століття. СКАЧАТЬ