Бебі Джейн. Софі Оксанен
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Бебі Джейн - Софі Оксанен страница 10
Название: Бебі Джейн
Автор: Софі Оксанен
Издательство: OMIKO
Жанр: Современная зарубежная литература
Серия: Карта світу
isbn:
isbn:
на Голлівудських пагорбах
ЩОРАНКУ ОФІСНИЙ БУДИНОК НАВПРОТИ блищав немов різдвяна ялинка. «Стриб-скок!» – світлячки у флуоресцентних трубках немов переслідували один одного, освітлюючи приміщення за приміщенням, затягуючи з собою людей. Щоранку я спостерігала ту саму сцену. Я, вдягнена лише в мій халат, стояла перед Йонатановим вікном і курила мою вранішню сигарету, без жодного задоволення ловлячи промені вранішнього сонця. Я б і не прокидалася, якби Йонатан не збирався на роботу. Я не мала вставати, але все ж я однаково прокинулася. Я злізла з ліжка та наклала на лице сироватку від зморшок. Випила свою ранкову каву, долила ще Йонатанової кави та слухала шелест свіжої газети. Я зробила ще кави й відчула спиною, що флуоресцентні трубки на офісній будівлі вже розпочали свою ранкову пробіжку від поверху до поверху. Йонатан, як завжди, розпочав свій ранок, включаючи флуоресцентну лампу на кухні, але потім я завжди її виключала та включала іншу лампу, яка давала принаймні трішки тепла.
Лінії на моїх руках поглибшали. На щастя, моє лице не спіткала подібна доля. Можливо, мені слід використовувати для рук ті ж косметичні засоби, що я використовую для обличчя. Ніколи раніше моя лінія серця не була такою чіткою та видимою. Ось воно, рожеве розгалуження посеред моєї долоні, немов рана, з якої здерли струп.
Після моїх вранішніх сигарет я обережно намащую денний крем поверх сироватки від зморшок та чекаю на кухні, поки він повністю не поглинеться.
Стійка для тостів на поличці на кухні так ніколи та не використовувалась. Те саме стосувалось сокочавилки для цитрусів. Час від часу я ходжу і крапаю очні краплі під мої нижні повіки, щоб позбавитися почервоніння. Папір продовжував шелестіти на кухні. Двері на сходовій клітці то відкривалися, то зачинялися: усі йшли на роботу, як і незабаром Йонатан. Я почала сушити волосся. Ненавиджу ось так прокидатися вранці й слухати, як усі збираються на роботу. Я розвернула фен трішки вище. Відчула, як сльози навертаються на очі. Я маю ще нафарбувати брови та вії. А крім того помити посуд, винести сміття та газети, піти до салону краси, та безліч інших справ.
Натомість, щойно за Йонатаном зачинилися двері, я повернулася до ліжка та встановила будильник так, щоб потім мати вдосталь часу вдягнутися і сходити до крамниці, перш ніж Йонатан повернеться з роботи.
Неможливо залишитися при здоровому глузді, прокидаючись рано-вранці. Пікі повністю погоджувалася зі мною щодо цього, саме тому нам так добре було разом. Ранкове світло та ранкові звуки завдавали нам страждань, тому ми ховалися від них під ковдрою на горищі. Якщо ж я вранці поспішала додому з Пікіного місця, ми заспокоювали тривогу під час балачок по телефону.
А тепер, уже другий рік, я вимушена переживати ці зовсім неправильні ранки.
Після денного крему я використала праймер під макіяж і дала йому час для поглинання. Закурила сигарету. Ще освіжила очі краплями та схопила основу під макіяж, яку я обережно нанесла спонжем на шию. Я додала кремові рум’яна СКАЧАТЬ