Бодай Будка. Наталка Бабіна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ що тут вони мені пропонують зробити? Музей народного побуту в клуні?

      Ми йшли до флігелю, коли Оксанка раптом різко спинилася, глядячи під ноги. Там ріс рядок невеличких кругленьких пурхавок.

      – О, дивіться, пурхавки повилазили вже, – зауважила Влянка. – Значить, хутко й справжні гриби будуть. І от ще, дивись, якісь маленькі, руденькі, чаренями30 ростуть. Забулася, як вони називаються. Оксанко?

      – Пудпалюпахи, – приглушено відповіла Оксанка.

      – Як-як? – не розчула Влянка.

      – Пудпалюпахи, – повторила вона голосній, але таким дивним голосом, що я підвела на неї очі.

      – Що з тобою, Оксано?

      – Все нормально, – Оксанка відкашлялася.

      Вона міцно задумалася, і раптом спитала:

      – А ми можемо зараз піднятися на горище?

      – Бодай. Але там ніц цікавого немає…

      – Давайте все ж заліземо.

      Ми вернулися в дім і по вузькій драбині, яку я знайшла на вишках31 у клуні і приперла сюди, одна за другою піднялися на гору32. Тут справді не було нічого вартого уваги; півтемне пильне приміщення. Оксанка хуткими кроками підійшла до одного з двох віконець, що розміщалися у фронтонах, виглянула і покликала нас.

      – Подивіться!

      Ми згрудилися біля вікна. Що вона там таке бачить?

      – Дивіться, отам, на газоні. Онде-го33!

      Я подивилася. До новосілля я викосила двір, і зараз на свіжоскошеному травнику з висоти горища було добре бачні чарені грибів – пурхавок та пудпалюпахів. Пурхавки росли рівними рядами, а пудпалюпахи – півколами. А найдивніше, найвражаюче – що всі разом ці гриби створювали велике, чітко, виразно бачне слово:

      БІДА

      Не до віри, але так!

      Оксанка, поки ми розгублено мовчали, не можучи втямити, що то таке, перейшла до другого вікна, напроти першого.

      – А тепер сюди підійдіть.

      З цього вікна були бачні інші чарені грибів, але вони також складали собою слово:

      BIEDA

      Мені так само прийшлося прокашлятися, перш чим я змогла виговорити:

      – Що це значить? Якийсь жарт?

      Оксанка подивилася на мене.

      – Чи попередження.

      Ми стояли одна проти одної, і уявні лінії поміж нами робили майже правильний криж; але погляди, спрямовані на Оксанку, створювали малюнок птичої лапи.

      Текст – це завжди тайна, написаний він на папері чорнилом, на землі грибами чи в повітрі поглядами. Тайні знаки ще можуть критися в червонокрівцях, бактеріях, навіть у молекулах – вони там палають.

      – Повірте мені, вони мають розум й почуття, як має розум й почуття бджолина сім’я, мурашник або людство як таке, – казала Оксанка, коли ми спустилися СКАЧАТЬ