Як не боятися відмов та рушити до мети. Джиа Джианг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ мобільних додатків стала достатньо успішною, щоб забезпечувати його, він кинув коледж. Останнім був Віджай, інженер з Індії та мій колишній колега. Ми ніколи не зустрічались особисто, але я знав, що він трудяга та спец у кодуванні.

      Я дуже пишався своєю командою, а те, що вони вірили в моє бачення й були готові приєднатися до мене, стало великою честю. Невдовзі, після того як я їх найняв, я орендував простір у коворкінгу в центрі Остіна, спеціально створений для підприємців, і ми взялися до роботи. Створити додаток (і бізнес) було важко, складно й вимагало силу-силенну додаткової роботи багато тижнів поспіль. Але то був найкращий час мого життя.

      Я був здивований тим, наскільки швидко команда здібних інженерів може створити програмне забезпечення. Ми пройшли через п’ять ітерацій розробки продукту. За три місяці ми створили веб-додаток та додаток для iPhone, що були кумедними й інтуїтивно легкими в користуванні. Ми почали самі використовувати додаток і були здивовані тим, наскільки наше бажання заробляти очки, дотримуючись обіцянок, що ми дали один одному, підвищило нашу продуктивність. Звичайно, коли винахідник любить свій додаток – це одна справа. Значно складніше вийти до зовнішніх споживачів та захопити їх новим додатком у сфері, і так переповненій мобільними додатками. Тисячі додатків запускають щодня, і ми конкурували з ними за увагу споживача. Додаток може не досягти успіху за мить, але я знав, що ми зможемо, якщо матимемо трохи більше часу.

      Однак потрібні були гроші. Із Трейсі ми на той час були одружені вже два роки й дуже заощаджували. Я використав більшу частину наших заощаджень, щоб почати свою справу. У міру того як витрати на персонал та діяльність стали збільшуватися, фонди почали зменшуватись. Якби я вклав більше, ми з Трейсі були б дуже обмеженими у фінансовому плані, особливо зважаючи на новонародженого. Дружина дала мені шість місяців – я мав показати, що справа набирає обертів, щоб наші інвестиції виявилися виправданими.

      За чотири місяці подорожі здалося, що мої молитви будуть почуті. Наш додаток привернув увагу інвестора. Я провів години, готуючи та прописуючи нашу презентацію. Команда репетирувала її знову й знову, наче ми всі готувалися для телевізійного реаліті-шоу Shark Tank. Презентація пройшла якнайкраще. Принаймні так нам здавалося. Після завершення ми потискали руки та вітали одне одного. А далі почалось очікування – найбільш болісне очікування з усіх, які мені випадали.

      Не вперше я напружено чекав, поки інші вирішать мою долю. У п’ятнадцятирічному віці я багато тижнів чекав, доки Посольство Сполучених Штатів у Пекіні вирішить, чи давати мені візу, чи ні, щоб я міг потрапити до США. У сімнадцять чекав, чи запропонує мені стипендію Університет Бріґама Янга, а отже, чи зможу дати собі можливість навчатися самостійно (стипендію я отримав). У двадцять п’ять чекав листа про вступ до бізнес-школи в Дюкському університеті (листа отримав). СКАЧАТЬ