Земля мертвих. Жан-Кристоф Гранже

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ побачив помічника режисера, який направляв плафон, видершись по драбині під саму стелю. А тоді й уздрів самого Камінські, що з голим тулубом, у спортивних штанях, руки – в боки, уважно пильнував за діями техніка, ніби йшлося про будівництво мосту через річку Квай.

      Чіткість ліній худорлявого обличчя підкреслювала армійська стрижка. Мав відповідно збудоване, накачане тіло з міцними, натренованими м’язами. Чи не найвідоміший у столиці продавець порнопродукції нагадував десантника, який щойно втік із зони військового конфлікту.

      – Отакої, – сказав він, коротко поглянувши на Корсо, – знову прилетіли.

      Корсо помітив, що він стояв босоніж на кокосовому килимі, який, либонь, правив за татамі на підлозі.

      – Здається, ти не надто здивований.

      – Останнім часом копи занадилися до мене – аж гай шумить.

      Корсо спромігся на посмішку.

      – Завітав, бо маю кілька питань до тебе.

      Без жодного попередження Камінські став у позу дзенкутсу дачі: попереду нога зігнута, позаду – витягнута, кулаки – стиснуті й готові до бою.

      – Взяли мене під варту, та все вам замало?

      Борнек без вагань затримав Камінські з огляду на його попередні подвиги. І знову схибив. Комісар був змушений відпустити пройдисвіта за кілька годин: у нього виявилося алібі.

      Камінські різко обернувся в бік помічника директора й угатив йому маваші ґері («круговий удар ступні»), але за кілька міліметрів притримав ногу. Технік, мабуть, уже призвичаївся до таких витівок і навіть не поворушився.

      – Ви десять разів сюди приходили, – провадив далі господар закладу. – Опитували моїх танцівниць, викликали працівників, набридали клієнтам. Уже понад тиждень моє ім’я і сам клуб викачують у лайні. Погано це все для бізнесу.

      – Не вигадуй. Після того, як Ніну вбили, у тебе аншлаг. Ніщо так не притягує клієнта, як запах крові.

      Камінські простяг руки догори, ніби хотів подякувати небесам.

      – Нарешті я довідався, чому так відбувається!

      – Давай поговоримо серйозно… як справжні чоловіки.

      Сутенер вибухнув сміхом.

      – Гей, Корсо, про що ти? Ми з тобою до повій разом не бігали. Востаннє, якщо не помиляюся, ми бачилися в 2009 році, коли ти мене запроторив за ґрати.

      Корсо навіть не озвався – звичні нікчемні піддражнювання.

      – Я б хотів, аби ти мені описав Ніну… як людину, близьку особу. Адже ти її добре знав, чи не так?

      Камінські знову став у позицію дзенкутсу дачі.

      – Не більше, ніж будь-який бос свою підлеглу.

      Корсо пригадав офіціантку з вивихнутою щелепою й танцівницю, яку знайшли без обличчя на вулиці Жана Мермоза.

      – Ви не спали разом?

      – Ніна ні з ким не спала.

      – Чим вона жила?

      Камінські крутнувся й поцілив йоко ґері («удар СКАЧАТЬ