Земля мертвих. Жан-Кристоф Гранже
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Земля мертвих - Жан-Кристоф Гранже страница 20

Название: Земля мертвих

Автор: Жан-Кристоф Гранже

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Полицейские детективы

Серия:

isbn: 978-617-12-6922-4, 978-617-12-6692-6, 978-617-12-6920-0, 978-617-12-6921-7

isbn:

СКАЧАТЬ Корсо вибрав адвокатесу Жано, тому що один із його колег, з яким він разом працював у 36-му будинку, після розлучення втратив усе саме через неї. Найпаскудніша мерзотниця, – підсумував коп. Отже те, що треба.

      – Ви мали час, аби ознайомитися з їхніми висновками? – продовжила вона, вмостившись за дубовим столом, на якому лежала зелена шкіряна підкладка для письма.

      – Авжеж, – проказав він і відкрив портфель. – Я прокоментував кожний параграф і…

      – До речі, що ви про це думаєте?

      – Суцільна омана.

      – Можете довести?

      – Звичайно, я…

      – Заплямувати її вдасться?

      Корсо завагався. Всередині офіс оздобили інакше, ніж почекальню. Меблі початку ХХ століття з полакованого дерева слугували б кращою рамкою вилощеному повсякденню якогось нотаріуса з лорнеткою.

      – Чи є у вас підстави стверджувати, що вона – погана матір?

      – Найгірша з усіх, що існують, але я не оприлюднюватиму доказів.

      – Чому?

      – Заради сина.

      – Він ще замалий, щоб брати участь у судових засіданнях. І ніколи не знатиме, що там обговорювалося.

      – Мати покаже йому вирок, щойно він підросте і зможе зрозуміти. Може, й раніше. Я відмовляюся паплюжити образ його матері. Не хочу, аби він вважав, що я був злий на неї.

      – Тоді не варто навіть продовжувати.

      – Так-то ви виконуєте свої обов’язки? Зі старту визнаєте поразку?

      Катрін Жано підвелася й відчинила вікно. Спокійно запалила цигарку та сіла на місце. Гарна, зневажлива, спокуслива.

      – Вам нагадати, як усе складається насправді? – продовжила вона. – Ваша дружина втекла з дитиною під приводом того, що ви жорстоко поводилися з нею, на підтвердження чого подала скаргу в січні 2016 року. Тепер ви розлучаєтеся й вимагаєте, щоб на вас оформили основну опіку над 9-річним сином. Отримати її ви не зможете.

      – Її скарга – брехня. Можна поглянути на все з іншого боку й сказати, що вона полишила сімейне вогнище…

      – Це нічого не дасть, – кинула вона, видмухуючи ще одне кільце диму. – Річ у тім, що ви є батьком. Навіть у разі почергового опікунства, боротьба буде запеклою.

      – Я чув, що нинішні судді стають дедалі прихильнішими до батька.

      – Неправда. Доки дитина маленька, більшість з них вважає за краще залишити її матері. Хай навіть та працює або в неї вільного часу на дитину не більше, ніж у колишнього чоловіка. Скажу відверто: хай навіть є об’єктивна провина з її боку. Мати завжди матиме більше прав, аніж батько. Ми називаємо це «законом утроби».

      Корсо завовтузився на кріслі: Жано озвучувала те, що з самого початку нашіптував йому внутрішній голос. У відчинене вікно до кімнати вдирався гуркіт будівельних робіт.

      – Що ми можемо зробити?

      – Повторюю: змішати її з болотом. Довести, що вона – погана мати, а сама дитина перебуває в небезпеці.

СКАЧАТЬ