Меч Сагайдачного. Виктор Вальд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ лише знову ледь хитнув головою. Чи погодився, чи ні – зрозуміти тяжко.

      – Гм-м, – мукнув бородатий і надовго замовк, повільно обмацуючи чіпким поглядом свого сусіда по убогій келії.

      Добротно одягнений. Але відразу й не зрозумієш, чи пан із поляків, чи знатний козак. Каптан парчевий на угорський манір. В одвороті сорочка з шовковими застібками. А на червоні чоботи хвилями спускаються шаровари – козацька гордість після битви під Хотином. Таких штанів тоді відібрали чимало у мертвих і полонених яничар та знатних османів. То знак особливої доблесті. А потім козаки й на замовлення такі шити веліли.

      А ще каптан, підперезаний широким шовковим поясом, витканий срібними нитками. За ним ні ножа, ні пістоля, ні на гаках шаблі. Все відібрали біля воріт, як і в бороданя. На столі суконна червона шапка з бобровою опушкою. Та ще… Як тут не помітити – пан гожий. Брови чорні шовком переливаються. Очі смарагдові з блакиттю глибокою. Ніс тонкий і прямий. Під носом вуса пишні. А на голеному підборідді ямка – така, що зазвичай молодиць хвилює. Та ще й волосся на голові у вороних кучерях – то вже дівчат хвилювати.

      Тонке обличчя у пана, а ось долоня дужа. Стисне кулак – як молот у коваля. А відпустить – ну чисто лопата, хоч землю копай.

      Коли сонячний стовпчик поповз від дверей назад до віконця, бородань раптом схаменувся.

      – Чого ж ми так сидимо й сидимо? Мовчимо й мовчимо. Якщо не виходить нам слова доброго один одному сказати, – то, може, це?

      Не дивлячись, він сунув руку в одну з комор подвійної сумки і вийняв колоду карт, недбало кинув їх на столик. Карти – чимало без кутів і надірваних – лягли віялом, що було дивно для старої й замасленої колоди.

      – Ну то як?

      На це питання красивий пан несподівано ствердно кивнув. Але, глянувши на колоду, а більше на гнучкі й довгі пальці прибульця, надовго задумався.

      – Ну то як? – повторив своє запитання бородатий.

      – Як? Виходить, що ми з тобою панове Звані. Значить, ми тут за братів вважаємося. А тому, брате Званий, ось як учинимо. Будемо грати моїми.

      Із цими словами чоловік до половини розстебнув свій угорський каптан і дістав із потайної кишені нерозкриту колоду карт.

      Заздрісно присвиснувши, бородань весело розсміявся.

      – Бачив я, брате Званий, і такі. Ще фарбою пахнуть, а грати в них краще не сідай. Чи не гратимемо на інтерес?

      – Як же без інтересу? Навіщо тоді грати?

      – Добре, – погодився бородань. – Подивимося, хто з нас щасливіший.

      – Кому більше щастить, – виправив власник нової колоди й додав: – Якщо вже ми беремося за важливу справу, то маємо бути відрекомендовані один одному. Що немає в мене брата, то це точно. Так що назвемося для знайомства. Казати за нас нікому, тому відрекомендуюся сам: пан Ковальський.

      Бородань несподівано підхопився на ноги і витончено вклонився.

СКАЧАТЬ