Шлях королів. Брендон Сандерсон

Чтение книги онлайн.

      – Солдати Амарамової армії знали, що їх можуть запроторити туди, де набагато гірше. Їх можна було покарати. А мостонавідники усвідомлюють, що досягли самого дна, – він зітхнув, і його нервова напруга дещо спала. – Я радію вже з того, що змусив їх вийти з казарми.

      – І що ж ти робитимеш тепер?

      – Не знаю, – Каладін глянув убік, де Ґаз усе ще точив ляси з солдатами. – Хоча ні, знаю.

      Сержант помітив наближення Каладіна, і на його обличчі зненацька проступив вираз непідробного жаху. Він раптово перервав розмову та спішно метнувся за штабель колод.

      – Сил, – попросив Каладін, – ти не могла би прослідкувати за ним?

      Усміхнувшись, та перетворилася на ледь помітну білу смужку й кулею промчалася в повітрі, залишивши по собі слід, що повільно розвіювався. Каладін зупинився там, де щойно стояв Ґаз.

      За якусь мить Сил повернулася та знову набула дівочої подоби.

      – Він ховається між он тими двома казармами, – показала вона. – Зачаївся там і на всі боки озирається, чи не йдеш ти, бува, вслід.

      Каладін усміхнувся й попрямував кружним шляхом довкола бараків. В одному з проходів він помітив постать, яка присіла в тіні та якраз дивилася в інший бік. Відтак Каладін прокрався вперед і вхопив Ґаза за плече. Той зойкнув з переляку і, розвернувшись, замахнувся. Каладін завиграшки перехопив його кулак.

      Ґаз звів на нього нажахані очі.

      – Я не збирався брехати! Ну немає в тебе – буря на твою голову – влади поза полем битви. Якщо ти знову… хоч пальцем… я тебе…

      – Заспокойся, Ґазе, – сказав Каладін, відпускаючи його. – Я не збираюся задавати тобі прочухана – принаймні поки що.

      Коротун позадкував, потираючи плече й зиркаючи на Каладіна.

      – Сьогодні третій захід, – мовив той, – день платні.

      – Отримаєш за годину разом з усіма.

      – Ні. Вона в тебе з собою. Я бачив, як ти розмовляв там із кур’єром, – сказав Каладін і вимогливо простягнув руку.

      Ґаз роздратовано щось пробурмотів, але видобув гаманця й заходився рахувати сфери. У центрі кожної зблискував крихітний, мерехтливий вогник. Діамантові марки, кожна вартістю у п’ять діамантових скалок. За одну скалку можна було купити буханець хліба.

      Ґаз відрахував чотири марки, хоча в тижні, як відомо, п’ять днів. Сержант віддав їх Каладінові, але той не поспішав забирати руку, так само наставляючи долоню.

      – З тебе ще одна, Ґазе.

      – Ти ж казав…

      – Ну ж бо!

      Той підскочив, а тоді дістав сферу.

      – Ти, ваше благороддя, якось дивно розумієш, що означає дотримувати слова. Ти обіцяв мені…

      І змовк, щойно Каладін узяв сферу, яку тільки-но отримав, і вручив її назад.

      Сержант насупився.

      – Не забувай, звідки вона береться, Ґазе. Я дотримаю свого слова, але ти не забиратимеш собі частини моєї платні. Я даватиму її тобі. Втямив?

      Той виглядав спантеличеним, СКАЧАТЬ