Заради майбутнього. Макс Кідрук
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Заради майбутнього - Макс Кідрук страница 19

СКАЧАТЬ Ярика завмерло серце. Як?

      Чоловік щойно потягнувся до смартфона, як той тут-таки оглушливо завібрував. Телефонував Фоменко. Ярик прийняв виклик.

      – Ми відправили гроші, – тон був різкий, наїжачений. – Чому ви не надсилаєте номер накладної?

      Від такого натиску Ярик розгубився.

      – Я… Ні, ні, чекайте.

      – Ми з батьком на «Новій пошті», гроші вже давно мали прийти. Кажіть ТТН!

      – Почекайте. – Не прибираючи телефон від вуха, чоловік перемкнувся на вкладку з «Приват24» й оновив її. Кілька секунд, поки сторінка перезавантажувалася, він іще тішив себе надією, що це непорозуміння, але потім… Ярику стало важко дихати. – Нічого не прийшло!

      Співрозмовник перейшов на «ти» й заговорив підкреслено грубо:

      – Чувак, ти взагалі припух?! Ти що, мене кинути хочеш? Сука, я тобі щойно скинув вісім п’ятсот, давай жени накладну!

      Ярик затремтів, пекуча хвиля жару піднялася з грудей і затопила обличчя. Він розтулив рота, але поки зважував, що сказати, телефон біля його вуха коротко завібрував, сповістивши про надходження текстового повідомлення.

      – Почекайте, – повторив він. – Мені прийшло есемес. Я зараз…

      Він відсмикнув телефон і втупився в екран.

      +38 050 339 4682

      З термінала iBox № 4288 Вам прислали 8500 UAH. Час відправлення – 17:17. Подробиці на www.ibox.ua.

      Вони його геть за ідіота мають? Звичайний МТС-номер, ні балансу по картці, нічого.

      Руки затремтіли так, що літери та цифри попливли перед очима.

      І про що, чорт забирай, узагалі йдеться? Яка накладна? Посилку вже забрали!

      Ярик приклав телефон назад і здушеним голосом промовив:

      – Це есемес не від банку.

      – Як це не від банку? – надривався голос у слухавці. – Як це, блядь, не від банку?! Козляра довбаний, я тебе зарию нахер, повертай бабки або давай накладну!

      Ярик повільно опустив руку. Голос у смартфоні продовжував плюватися погрозами. Чоловік утупився в екран із таким виразом, наче стискав у кулаці змію й намагався збагнути, звідки вона взялася. Лють спіраллю закручувалася в грудях.

      Він засопів биком і уявив, як скручує зап’ястя кривдника пластиковими хомутами, як прив’язує його до крісла, а потім одну за одною просвердлює електродрилем дірки в його колінних чашечках… Зрештою сигнал обірвався, і тиша каменем повисла на Яриковій шиї.

      Чоловік сів за ноутбук, зайшов на www.ibox.ua, налитими кров’ю очима проглянув сайт, спробував пошукати термінал за номером 4288, але, певна річ, нічого не виявив. Такого термінала не існувало.

      І тоді Ярик розм’як. Обхопив голову руками й застогнав, коли раптом телефон задзижчав знову. Чоловік сіпнувся і скосив погляд. Не Фоменко, ні. Телефонували з невідомого номера. Тремтячими, наче в алкоголіка, руками натиснув «Відповісти».

      – Доброго дня, – сухий незнайомий голос, погана дикція, СКАЧАТЬ