Загублений світ. Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ лежало на його високому, крутому чолі. Ясні сіро-блакитні очі кинули на мене критичний, владний погляд із-під волохатих чорних брів. Я побачив широченні плечі, могутні груди колесом і величезні ручиська, які густо заросли довгою чорною шерстю. Якщо додати до всього цього розкотистий, громоподібний голос, то ви зрозумієте, яким було моє перше враження від зустрічі зі знаменитим професором Челленджером.

      – Ну? – сказав він, зухвало витріщаючись на мене. – Чого припхалися?

      Мені стало ясно: якщо відразу в усьому зізнаюся, то ніякого інтерв’ю не буде.

      – Ви були настільки добрі, сер, що погодилися прийняти мене, – смиренно почав я, простягаючи йому конверта.

      Господар вийняв із шухляди столу мого листа та поклав перед собою.

      – А, ви той самий молодик, котрий не тямить прописних істин? Однак, наскільки я зміг збагнути, мої загальні висновки удостоїлися вашої похвали?

      – Безумовно, сер, безумовно! – я намагався вкласти в ці слова всю силу переконання.

      – Скажіть на милість! Як це посилює мої позиції! Ваш вік і ваша зовнішність роблять таку підтримку подвійно цінною. Ну що ж, краще вже мати справу з вами, ніж із табуном свиней, які накинулися на мене у Відні, хоча їхній вереск не більш образливий, ніж рохкання англійського кнура.

      І він люто зблиснув очима, одразу ставши схожим на представника такого табуна.

      – Вважаю, що вони повелися обурливо, – зронив я.

      – Ваше співчуття недоречне! Маю вас запевнити, що я сам можу впоратися зі своїми ворогами. Припріть Джорджа Едварда Челленджера спиною до стіни, сер, і більшої радості ви йому не додасте. Так от, сер, зробімо все можливе, щоб скоротити ваш візит. Вас він навряд чи ощасливить, а мене й поготів. Наскільки я второпав, ви хотіли висловити якісь свої міркування з приводу тих тез, які я висунув у доповіді.

      У його манері спілкуватися була така безцеремонна прямолінійність, що хитрувати з ним виявилося нелегко. Все ж я вирішив затягнути цю гру в розрахунку на те, що мені випаде нагода зробити кращий хід. На відстані все складалося так просто! О, моя ірландська винахідливість, невже ти не допоможеш мені зараз, коли найбільше тебе потребую? Пронизливий погляд сталевих очей відбирав мені сили.

      – Ну, не змушуйте себе чекати! – прогримів професор.

      – Я, звісно, лише починаю долучатися до науки, – сказав я з дурнуватою посмішкою, – і не претендую на більше, ніж звання скромного дослідника. Проте мені здається, що в цьому питанні ви проявили зайву строгість до Вейсмана. Хіба отримані з того часу докази не… не зміцнюють його позиції?

      – Які докази? – промовив він зі загрозливим спокоєм.

      – Я, звичайно, знаю, що прямих доказів поки що немає. Я посилаюся, якщо можна так сказати, на загальний хід сучасної наукової думки.

      Професор схилився над столом, спрямувавши на мене зосереджений погляд.

      – Ви СКАЧАТЬ