Кардинал Сліпий. Олександра Киричук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ трьох семінаристів Духовної семінарії притягли до суду, звинувативши у шпигунстві і «намірах викликати неспокій та заворушення всередині держави».

      Наступне загострення польсько-українських протистоянь у вересні-листопаді 1930 р. було пов’язане з репресивною акцією проти українського населення, яка дістала назву пацифікації. Й. Сліпий згадував, що тоді «польська боївка напала на семінарію, повибивала вікна, вдерлася досередини, повикидала постелі та порозрізувала подушки так, що хмари пір’я уносилися на вулиці Коперника й Оссолінських» [26, с. 51]. Йосифа Сліпого закидали камінням, і він, як ректор семінарії, повідомив про цей прикрий інцидент Ватикан, долучивши до інформації фотографії нападу. Після того як їх побачив Папа Римський, до Галичини відрядили апостольського нунція Філіппо Кортезі. Оглядаючи українські установи у Львові, апостольський нунцій увесь один день присвятив Богословській академії, яка зустріла його бурхливими оваціями. Але після цього візиту польський уряд ревно стежив, щоб у семінарії під впливом радикалізації суспільства не поширювався український національний дух. Згодом Й. Сліпий згадував, що йому були відомі навіть наміри організувати на семінаристів напад військових із гарнізону, який розташовувався поблизу семінарії на «Цитаделі» [26, с. 4]. Тому всі організаційні справи з відбудови українського духовного закладу слід було робити дуже обережно, щоб не спровокувати репресій з боку польської влади.

      Щоб відвернути українську молодь від радикальних націоналістичних настроїв, митрополитом Андреєм у 30-х роках було засновано мирянський рух «Католицька акція», який ставив своїм завданням перебудувати громадське життя на християнських засадах любові та моральності. Критикуючи «вічне українське невдоволення», керівник цього руху М. Дзерович вважав, що «національний організм хворий», а духовна й світська інтелігенція «покликані цей організм лікувати». Ідеї Католицької акції стали активно впроваджуватись у Львівській духовній семінарії. 6-7 травня 1933 р. семінаристи взяли активну участь у проведенні релігійно-національного свята української католицької молоді з нагоди 1900-ї річниці смерті і воскресіння Ісуса Христа. На демонстрацію до Львова прибуло близько 50 тис. молоді. У програмі були Польова Служба Божа на площі Сокола-Батька, після якої єпископ І. Бучко прийняв присягу молоді на вірність Христові й посвятив прапори. Відбувся маніфестаційний похід вулицями міста до митрополичих палат на Святоюрській горі. Однак акція, яка мала на меті об’єднати суспільство на християнських морально-етичних засадах, викликала протистояння між різними таборами. Націоналісти гостро засудили проведення такого свята під кутом звинувачень греко-католицького духовенства у пропольській політиці, а польська громадськість сприйняла це свято як вияв українського протесту та сили і звинуватила греко-католицькі товариства у симпатіях до радикальної Організації українських націоналістів (далі – ОУН).

      Щоб нейтралізувати активність СКАЧАТЬ