І не лишилось жодного. Агата Кристи

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дивилися на нього: високого зросту, ставний, кучеряве волосся, засмагле обличчя і сині-сині очі.

      Він завів двигун і з ревом помчав вузькою вуличкою. Старі чоловіки та хлопчаки-кур’єри відскочили вбік. Хлопці захоплено дивилися на автомобіль.

      Ентоні Марстон продовжив свій шлях тріумфу.

      VІІІ

      Містер Блор їхав пасажирським потягом із Плімута. У вагоні був лише один пасажир, старий моряк із посоловілими очима. Поки що він спав.

      Містер Блор охайно занотовував у невеличкому записничку.

      – Ось уся група, – бурмотів він про себе. – Емілі Брент, Віра Клейторн, лікар Армстронґ, Ентоні Марстон, старий суддя Ворґрейв, Філіп Ломбард, генерал Макартур, кавалер орденів Святого Михайла й Святого Георгія та ордена «За видатні заслуги», і прислуга: містер Роджерс із дружиною.

      Він закрив записник і поклав його назад у кишеню. Зиркнув на чоловіка, що дрімав у кутку.

      – Перепився, – поставив точний діагноз містер Блор.

      Він почав вдумливо перебирати справи в голові.

      – Здається, робота дуже проста, – подумав він. – Навіть не уявляю, що може піти не так. Сподіваюся, мій вигляд не викликатиме підозр.

      Він підвівся та уважно подивився на своє відображення у дзеркалі. Обличчя з вусиками, що відбивалося там, видавало військового. Воно було майже безвиразне, із сірими, близько посадженими очима.

      – Міг би зійти за майора, – промовив містер Блор, – але ні, я забув. Там же є той старий військовий. Одразу вирахує мене. Південна Африка, от моя легенда. Жоден із гостей не має з нею нічого спільного, а я саме читав той буклет, то зможу щось сказати про країну.

      На щастя, жителем колоній міг бути хто завгодно. Містер Блор розумів, що представивши себе як грошовитого чоловіка з Південної Африки, він може ввійти в будь-яке товариство невикритим.

      Солдатський острів. Він пам’ятав його ще з дитинства… Смердюча скеля з купою чайок за милю від узбережжя. Назву він отримав через схожість із головою чоловіка.

      Чудова ідея побудувати на ньому будинок! У негоду там жахливо! Але в мільйонерів свої примхи!

      Старий у кутку прокинувся і промовив:

      – У морі ніколи не можна бути впевненим, ніколи!

      Блор згідливо кивнув.

      – Так, правду кажете.

      Моряк двічі гикнув і сумно сказав:

      – Наближається шквал.

      Блор відповів:

      – Та ні, чоловіче. Чудовий день.

      Старий сердито заперечив:

      – Шторм іде! Я відчуваю його в повітрі.

      – Можливо, ви маєте рацію, – сказав Блор примирливо.

      Потяг зупинився на станції, старий підвівся, похитуючись.

      – Я виходжу тут. – Він зашпортався біля вікна. Містер Блор допоміг йому.

      Старий зупинився у дверях. Урочисто підняв руку й закліпав затуманеними очима.

      – Пильнуйте СКАЧАТЬ