Останній спадок. Андрій Новік

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ще рухається, – кивнув решті один із нападників, хоча розумів, що це, імовірно, рефлекси.

      Чорношкірий глянув на наручний годинник.

      – 16:13, – сказав він. – Завершуймо.

      Він востаннє вистрілив Боровцеві в голову, залишивши замість неї місиво з понівеченого мозку, потрощених кісток і волосся, струмки крові з якого розпливлися підлогою аж до пристінних шафок.

      О 16:14 користувач з’явився онлайн, очікуючи на зв’язкового.

5Львів, Україна. 30 серпня, 2015 рік

      – То про що це я… – сказав Юрій. – Ага. Тому ми почали шукати заклад подалі від університету, але щоб і добиратися на роботу було не так далеко. Розумієш, про що я? І тут Ірині підвернувся цей паб.

      – Я тут святкувала день народження подруги.

      Ми вп’ятьох сиділи за великим чотирикутним столом посеред запахів живого пива. «Медіаваль» був чимось на кшталт пабу, у приглушеному світлі якого компанія почувалася відмежованою від навколишнього гамору. Хоча Лука й сприйняв мою пропозицію побути вдома цього вечора самому з радісними вигуками, смуток в очах приховати йому так і не вдалося. Майже дев’ятирічний хлопчик умів відчувати внутрішній стан будь-якої людини й розумів, що ця вечірка його батькові потрібна. «Медіаваль» став своєрідним тимбілдингом, за який я мусив розплачуватися трьома годинами безперервного перегляду останнього сезону «Спайдермена».

      – Ціни тут немалі та й до університету не так уже й близько, як хотілося б. Тому студенти тут узагалі не ошиваються. А для нас це найкращий варіант.

      – Ти не подумай – ми непогано ставимося до них, – мовив Віктор Петрович.

      – До нацистів, – уточнила Михайлівна.

      – Просто іноді хочеться забутися, відволіктися від роботи. Відпочинок удома – це добре, але коли відпочинок можливий лише вдома – це, курва, дуже погано. Мозок гниє, звикаючи до якогось стандартного розпорядку. Йому потрібна підзарядка свіжістю. Знаю, такими нечастими зустрічами в пабі мозок нею не забезпечиш, як належало б, але це хоч щось, хоч якась хвилина різноманітності.

      – Розумію. Мене завжди рятували відрядження. Їх було вдосталь.

      – До речі, – завівся Юрій, – розкажи нам про себе. І що це за дивне ім’я в тебе таке? Батьки підтримували дитяче насильство чи як?

      – Вони надзвичайно любили слов’янську історію. Вважали, що наш народ майже забув її, не робить абсолютно нічого, щоб детальніше вивчати її чи хоч якось популяризувати. У шкільній програмі на опанування історії слов’ян узагалі відведено вкрай мало годин. Мама не могла змиритися, що діти бігають, вигукуючи імена Наполеона чи Гітлера, а не Володимира Великого чи Ярослава Мудрого.

      – Але чому саме Далібор? – Ірина намагалася висловлюватися делікатніше за Юрія, але однаково ніяковіла від поставлених запитань. – Ти, звісно, не ображайся, але є більш, скажімо так, адекватні слов’янські імена, як-от Всеволод чи Дзвенислав.

СКАЧАТЬ