Месія Дюни. Френк Герберт

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      В.: Чому я маю відповідати на ваші запитання?

      П.: Бо я збережу ваші слова.

      В.: Аххх! Найсильніший аргумент для історика.

      П.: То ви співпрацюватимете?

      В.: Чому б і ні? Але ви ніколи не збагнете, що надихнуло мене на «Історичний аналіз». Ніколи. Для вас, священиків, ставка надто висока.

      П.: Випробуйте мене.

      В.: Випробувати вас? Що ж, знову… чому б і ні? Мене зачепила поверховість загального погляду на цю планету, що випливає з її популярної назви – Дюна. Завважте, не Арракіс, а Дюна. Історія заполонена образом Дюни-пустелі, батьківщини фрименів. Така історія зосереджується на звичаях, породжених дефіцитом води й тим фактом, що фримени вели напівкочове життя в дистикостах, які відновлювали більшу частину вологи тіла.

      П.: А хіба ж це не так?

      В.: Це все поверхові істини. Вони ігнорують те, що криється під поверхнею, подібно… подібно до намагання зрозуміти мою рідну планету Ікс без дослідження того, як ми дістали свою назву через те, що наша планета є дев’ятою від свого сонця5. Ні… ні. Недостатньо бачити Дюну як місце, де шаліють несамовиті бурі. Недостатньо говорити про загрозу від гігантських піщаних хробаків.

      П.: Але ж ці речі мають вирішальне значення для характеру Арракіса!

      В.: Вирішальне? Звичайно. Але вони створюють однобічний погляд на планету. Так само як те, що Дюна – монокультурна планета, бо вона єдине й виняткове джерело прянощів, меланжу.

      П.: Так. Послухаймо, як ви трактуєте священні прянощі.

      В.: Священні! Як і все священне, вони однією рукою дають, другою – забирають. Продовжують життя й дозволяють адептові передбачати своє майбутнє, але зв’язують жорсткою залежністю й позначають очі, як ото позначені ваші: цілковита синява без дрібки білого. Ваші очі, ваші органи бачення стали монолітом без контрасту, простим поглядом.

      П.: Така єресь привела вас до цієї камери!

      В.: Мене привели в цю камеру ваші священики. Як усі священики, ви рано навчилися називати істину єрессю.

      П.: Ви опинилися тут, бо зважилися сказати, що Пол Атрід утратив важливу частку своєї людяності, перш ніж зміг стати Муад’Дібом.

      В.: Не кажучи вже про те, що він утратив батька у війні з Харконненами. І про загибель Дункана Айдаго, який пожертвував собою, щоб Пол і леді Джессіка зуміли втекти.

      П.: Ваш цинізм належно відзначений.

      В.: Цинізм! Це, безсумнівно, злочин більший, ніж єресь. Але, бачте, насправді я не цинік. Я лише спостерігач і коментатор. Я вбачав справжню шляхетність у Пола, коли він тікав у пустелю зі своєю вагітною матір’ю. Звичайно, вона була великою цінністю, але й тягарем.

      П.: Хибою вас, істориків, є те, що ви ніколи нічому не дасте спокою. От ви вбачаєте справжню шляхетність у Святого Муад’Діба, але неодмінно додаєте цинічний СКАЧАТЬ