Алхімік. Пауло Коэльо
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Алхімік - Пауло Коэльо страница 6

СКАЧАТЬ такому разі заприсягнися. Заприсягнися, що ти віддаси мені десяту частину свого скарбу за те, що я тобі тепер скажу.

      Хлопець заприсягся. Стара попросила, щоб він повторив присягу, дивлячись на образ Святого Серця Ісусового.

      – Цей сон належить до Мови Світу, – сказала вона. – Я спроможна витлумачити його, хоч це й дуже важко. Тому вважаю, я заслужила на частину твого скарбу. Моє витлумачення таке: ти повинен добутися до єгипетських пірамід. Я ніколи про них не чула, але якщо дитина тобі їх показала, то вони існують. Там ти знайдеш скарб, який зробить тебе багатим.

      Хлопець здивувався, а потім його опанувало роздратування. Він прийшов до старої ворожки не для цього. Зрештою він пригадав, що не мусить платити їй нічого.

      – Бачу, я даремно втратив свій час, – сказав він.

      – Я тобі сказала, що твій сон важкий для тлумачення. Прості речі є найбільш незвичайними, й лише мудреці спроможні їх бачити. А що я не належу до мудреців, то змушена опанувати інші мистецтва, такі як читання по руках.

      – А як я доберуся до Єгипту?

      – Я лише витлумачую сни. Я не спроможна перетворювати їх на реальність. Тому мені доводиться жити з того, що дають мені дочки.

      – А якщо я не зможу дістатися до Єгипту?

      – Ти мені не заплатиш. Таке станеться не вперше.

      І стара не сказала більше нічого. Вона попросила хлопця піти, бо й так уже втратила з ним багато часу.

      Хлопець пішов від ворожки розчарований і дав собі слово: ніколи не вірити в сни. Він згадав про те, що його чекають деякі нагальні справи: пішов до крамниці, щоб купити трохи їжі, обміняв свою книжку на книжку набагато товщу й сів на майдані на лаву, щоб посмакувати куплене молоде вино. День був гарячий, і вино, завдяки одній із нерозгаданих таємниць природи, трохи охолодило йому тіло. Вівці перебували на околиці міста у хліві одного з його нових друзів. Він знав багато людей у цих краях – і тому любив мандрувати. Люди завжди знаходять собі нових друзів, і їм не треба бачитися з ними щодня. Коли ми завжди бачимо одних і тих самих людей – а так було в семінарії, – то зрештою вони стають частиною нашого життя, а отже, полюбляють надто в нього втручатися. Якщо люди не виправдовують наших надій, то вони починають нам набридати. Бо кожен має точне уявлення про те, як він повинен прожити своє життя.

      А проте насправді ми собі не уявляємо, як ми повинні прожити власне життя. Як та жінка, що тлумачить сновидіння, але не знає, як їх перетворити на реальність.

      Він вирішив зачекати, поки сонце трохи сяде, перш ніж виганяти своїх овець у поле. Через три дні він зустрінеться з дочкою торговця.

      Він почав читати книжку, яку виміняв у місцевого священика. То була товста книжка, де вже на першій сторінці розповідалося про похорон. Крім того, імена персонажів були неймовірно складними. «Якщо я коли-небудь напишу книжку, – подумав хлопець, – то щоразу називатиму кожного персонажа на ім’я, щоб читачам не треба було сушити голову, як його звуть».

      Коли СКАЧАТЬ