Мовою добра. Історії догляду і прощення. Крісті Вотсон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ заповнена не менше, ніж на вході. Усе пізнається в порівнянні. Пацієнти, які зазнали серйозних ушкоджень і борються за своє життя у відділенні невідкладної допомоги, нарікатимуть на свою долю, але, якщо поруч із ними їхні рідні й друзі, можливо, вони щасливі.

      Двері в сторожку постійно відчиняються, і всередині видно ряд порожніх циліндрів із-під кисню, схожих на величезні кеглі. Жінка з кучерявим волоссям і намальованими бровами, у навушниках у стилі Мадонни тримає перед собою панель керування. Я намагаюся з нею потоваришувати. Проте, незважаючи на мої зусилля, вона у відповідь на моє привітання проціджує: «Я можу вам чимось допомогти?» Але я не здаюся.

      Аптека, розташована неподалік, – велетенська кондитерська для дорослих. Там є висувні скриньки і багато різних таблеток. Усередині аптека нагадує торгову залу Волл-стрит: погано освітлені сходи ведуть до підвалу, у якому деякі ліки складають у коробки для надзвичайних ситуацій. На них пишуть дату щоразу, коли їх відкривають, щоб ніхто не зміг їх підмінити, а потім поповнюють запаси і запечатують. Багато ліків у Сполученому Королівстві використовують без схвалення НІКМ (Національного інституту клінічної майстерності). У цьому немає нічого дивного. Наприклад, у США лише 20–30 % ліків, які використовують у педіатрії, схвалені Управлінням із контролю якості продуктів і ліків.

      Представники фармакологічних компаній – це продавці, і раніше їхній приїзд викликав ажіотаж. Їх легко помітити. Як і аптекарі, вони вдягнені краще, ніж лікарі. Їх вирізняє дизайнерський одяг, манери продавця автомобілів і вміння привертати до себе увагу зосередженого консультанта (а також проходити повз його секретаря). Це означає, що таємна армія привабливих двадцяти-тридцятирічних випускників, які не вступили до медичної школи, постійно відвідує лікарні. Раніше представники фармакологічних компаній привозили піцу, ручки, блокноти та інші подарунки. Вимога «прозорості» зробила обіди від представників менш розкішними, а лікарям заборонено приймати винагороду за зберігання або призначення певних ліків. Проте торговельні представники і далі роздають рекламні матеріали (у кожного лікаря або медсестри вдома є чашки і ручки з назвами ліків, а в моєї доньки улюбленою іграшкою довгий час був ведмедик у футболці з рекламою антидепресанту).

      В аптеці є віконечко, де пацієнтам видають ліки (звичайно, за рецептом). Тут постійно стоять студенти медичного коледжу, а також є двері з електронним замком (для певних лікарських препаратів).

      Мій кабінет розташований на три поверхи вище від аптеки. Це задушлива й захаращена кімната з килимами, відкритими трубами і мишоловками біля дверей, але ми проводимо в ній мало часу. Я роззираюся навколо протягом кількох секунд, пробігаю очима по столу, на якому лежать застарілі ентдотрахеальні трубки і несправні електроди від дефібрилятора («Вони іскрили, але це був поодинокий випадок, тому без паніки!»). Там також лежать пакетики з коричневим СКАЧАТЬ