Маленька книга люке. Секрети найщасливіших людей світу. Мік Вікінг

Чтение книги онлайн.

      Реєстр виявив, що три жіночки хотіли навчатися співати, а на їхній вулиці жила колишня диригентка хору. Таким чином з’явився «Хор Гальберт-стрит».

      Грядки навколо вулиці засадили овочами – так було створено Підпільне товариство городників Гальберт-стрит. Дуже швидко люди перестали дивуватися, коли знаходили на сходах своєї домівки пакунок із картоплею чи морквою. «Як ви отримали дозвіл?» – запитували люди в Шані. «Дозвіл? А хіба потрібен був дозвіл?» – відповідала вона. Невдовзі був започаткований кіноперегляд на Гальберт-стрит: раз на місяць мешканці вулиці збиралися і спільно переглядали фільм. Люди виносили з собою крісла й готували на всіх вечерю в складчину.

      Запаси вуличної громади зростали і незабаром уже включали вантажний велосипед із кузовом, пункт обміну книгами («принеси одну – візьми одну»), піч для піци на колесах (вона не належала нікому й усім одночасно), завдяки якій мешканці організували щотижневі вечори піци. А ще до запасів увійшли… кози! Господарі двох будинків вирішили прибрати паркани між своїми господами й облаштувати просторий загін для кіз.

      Спільні печі для піци та міжбудинкові загони для тварин – це досить серйозна ознака сили громади, але найкращим виявом спільності людей була їхня реакція на крадіжку грошей, комп’ютера і резервних накопичувачів із будинку Шані й Тіма. Сусіди приходили до них і приносили харчі та гроші (один залишив записку: «Ось 500 баксів. Я віддаю їх вам, бо маю змогу. Не повертайте, будь ласка»). Інший сусіда відкрив новий акаунт у Dropbox, щоб допомогти відновити файли та фото, які втратили Шані з Тімом. Син інших сусідів приніс листівку з написом: «Життєві розчарування переносити набагато важче, коли ти не знаєш жодної лайки». Він віддав її Шані разом із шматком першого самостійно спеченого хліба, а також усю свою колекцію мушель.

      – Що б ви порадили людям, які хочуть зробити те, що зробили ви? – запитав я у Шані.

      – Не робити нічого з того, що робили ми, – засміялася вона. – Просто зрозумійте: що важливо і що працюватиме саме для вас? Навколо чого ви хочете об’єднати людей? Дізнайтеся, що цікавить людей, що їх об’єднує, – і будуйте на цьому. Один мій друг створив громаду на своїй вулиці навколо помідорів. І тепер там п’ятнадцять родин збираються щороку, аби разом консервувати помідори.

      З історії Шані ми можемо зробити кілька висновків. По-перше, у чітко окресленої громади є значні переваги: Гальберт-стрит – глухий провулок, що означає, що тамтешня громада чітко визначається за географічною ознакою. (На мою думку, це один із факторів, чому мешканці острова завжди мають сильніші відчуття спільності й ідентичності.) По-друге, мешканцям треба подбати про безпечні місця для спільного використання – ця думка добре спрацювала у глухому провулку, бо там немає наскрізного автомобільного руху. Але таким місцем може стати й доступна для всіх зелена місцина. По-третє, одним із найпотужніших мотиваторів є мрії. Чомусь відома промова Мартіна Лютера Кінґа не називалася «У мене СКАЧАТЬ