Ситуація «нуль», або Побачити Алькор. Володимир Єшкілєв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ архітектора. Стежка проходила повз високий живопліт, зміїлася по ділянці з фамільними склепами професорів медичної академії і впиралася у найдавніші захоронення четвертого сектору. Там, під старою липою, причаїлася могила вурдалака.

      Дівчину відділяло від проклятого місця якихось п’ятнадцять кроків, коли вона насторожено притишила ходу. Під старою липою відбувалося щось незвичайне. Мармура сховалася за великою гранітною стелою, на якій було написано:

      Самуил Абрамович Кац

      доктор медицинских наук

      1909–1991

      Надійно захищена стелою від ворожих очей, дівчина використала для спостереження зроблений в ній отвір. Він мав вигляд прорізаної наскрізь у гранітній плиті шестикутної зірки, і якби хтось утаємничений зауважив у ньому сіро-блакитне око Мармури, він міг би згадати про древній гностичний символізм. Однак того вечора на старому цвинтарі втаємниченого не трапилося.

      Крізь зірку Давида дівчина побачила, що надмогильна плита вампірського захоронення відсунута, а над самою могилою нахилилася темна постать. Поряд із нею стояла висока брюнетка у плямистому комбінезоні «мілітарі» і шнурованих чоботах. Брюнетка тримала ліхтар і підсвічувала ним могильну яму.

      «Що за день такий фейловий? – подумала Мармура. – Спочатку отримала по таблу, а тепер і до вампіра підступитися не дають… І що вони там шукають, ті уроди? Могильні рейдери, бля…»

      Тим часом невідомі вийняли з могили якийсь предмет розміром як балон із лаком для волосся. Брюнетка поставила предмет на сусідній надгробок за кілька метрів від Мармуриної схованки.

      Темний «рейдер» щось сказав брюнетці. Та загасила ліхтар і взялася за край надмогильної плити. Темний підважив її протилежний край. Цієї миті щось ніби штовхнуло Мармуру: «Тепер або ніколи!».

      Вона вислизнула з-за стели, схопила предмет і побігла таємною стежкою. Уже добігаючи до живоплоту, дівчина почула: «Туди! Хапай!» – і пірнула у зарості. Кілька стрибків – і Мармура вибігла у двір будівельного коледжу. Їй здалося, що вона радикально відірвалася від переслідувачів, але, глянувши через плече, побачила, що дівка біжить за нею.

      Мармура вважала себе непоганою бігункою. У спортивних змаганнях вона завжди була у першій трійці і дещо розумілася на перегонах. Тому Мармура не мала довго розмірковувати, щоб уторопати: перемогти за швидкістю їй не вдасться. Вона лише мить бачила переслідувачку, та цього вистачило, щоб оцінити можливості тої. Брюнетка скорочувала відстань, упевнено перестрибуючи через парканчики і рівчаки, які Мармура мусила оминати.

      Тоді дівчина змінила тактику. Вона забігла до вузького проходу між заводськими парканами, завернула за ріг, відсунула дошку паркану і скористалася одним із таємних лазів, відомих лише тим, хто провів дитинство у бетонних лабіринтах. Лаз був вузьким. Мармура ледве протиснулася, обдираючи лікті і коліна, СКАЧАТЬ