Ситуація «нуль», або Побачити Алькор. Володимир Єшкілєв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Зараз я тебе познайомлю з представником клієнта, – директор десь під столом натиснув невидиму кнопку виклику. – Він про все детально розповість і доправить тебе на об’єкт.

      – Я би на своєму…

      – Сьогодні вони тебе відвезуть… Запрошуй! – це адресувалося секретарці.

      Двері відчинилися, й до кабінету ввійшла людина, зовнішність якої була майже цілковитою протилежністю шефовій. На вигляд сорокарічний, невисокого зросту, худий, верткий, із гачкуватим носом і блискучими очима, представник клієнта справляв враження бадьорого півника, якому до голови припасували великі вуха. На ньому був світлий плащ, що підкреслював траурну чорноту костюма і краватки. Сорочка «півника» сяяла сніжною білизно́ю і золоченими ґудзиками на комірці. Загальну картину доповняли тупоносі черевики на товстій підошві і блискуча лисина, оточена залишками м’якого волосся.

      Поглянувши на представника клієнта, Лавр відчув легке розчарування. До образу адепта таємного ордену, за спиною якого стояли закулісні володарі світу, «півник» не дотягував за багатьма параметрами. Та найбільше розчарування викликали оті його черевики. Навіть за кращих своїх часів вони не могли коштувати більше чотирьохсот гривень. Окрім того, треноване око Лавра помітило вузлики на шнурівці лівого і латку на правому. Для Лавра Грінченка, як і для більшості з касти охоронців, черевики у переліку чоловічих аксесуарів займали принципову позицію. Сам він носив Stephane Kelian і збирав у шухляді робочого столу колекцію щіточок, полірувальних вельветок і лискучих кремів.

      – Ось даю вам нашого співробітника Лавра Станіславовича, – сказав шеф, звертаючись до «півника». – Він у нас досвідчений спеціаліст, грамотний, перевірений. Він поїде з вами на об’єкт, усе там подивиться і складе звіт. А там уже разом сядемо і подумаємо, як нам далі вести співпрацю.

      «Півник» розвернувся убік Лавра і блискавичним рухом витягнув візитку.

      – Дуже приємно, – сказав він. – Мене називають Романом.

      Голос у нього був хриплуватий, але не бридкий. Лавра дещо насторожило оте «мене називають». Він згадав, що у такій манері любить рекомендувати себе глядачам один із популярних телеведучих. А їх Лавр вважав підозрілими фраєрами. Він скосив оком на візитку. Там було намальовано чорнильницю з гусячим пером і написано

      КОРЕЦЬКИЙ РОМАН ОЛЕКСАНДРОВИЧ

      «Якщо на візитці чорнильниця, то він або журналіст, або ж письменник», – вирішив Лавр. Тепер непорядок зі взуттям має певне виправдання. За уявленнями Лавра, творчі люди не скидалися на чоловіків із чітко окресленим статевим статусом. Отже, перше враження про Романа Корецького як про «півника у гавнодавах» отримало істотне підтвердження.

      «Ось тобі і масони!»

      Лавр потиснув Корецькому руку, назвав своє прізвище і скромно додав: «Консультант із питань безпеки». Потім вони зійшли на перший поверх, де Лавр зафіксував у чергового відрядження. Представник клієнта тим часом роздивлявся навколо і навіть спробував вивчити стенд, СКАЧАТЬ