Розрита могила. Голод 1932—1933 років у політиці, пам’яті та історії (1980-ті – 2000-ні). Георгий Касьянов
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Розрита могила. Голод 1932—1933 років у політиці, пам’яті та історії (1980-ті – 2000-ні) - Георгий Касьянов страница 8

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      У 1984 р. вийшов перший академічний нарис про голод 1932—1933 років колективу авторів – список відкривав Р. Конквест30. У 1986 р. вийшла друком наймасштабніша за обсягом праця про голод 1932—1933 років, написана цим самим автором – «Жнива скорботи»31. Попри те, що в книзі йшлося про голод в усьому Радянському Союзі, наголос було зроблено саме на українських сторінках трагедії. Книга спричинила досить гостру дискусію: як наукову, так і політичну.

      У 1990 р. фрагменти перекладів з неї з’явилися в московських і українських журналах, а висновки Р. Конквеста щодо причин і наслідків голоду 1932—1933 років стали аргументом – знову таки в політичних і наукових дискусіях32. Оминаючи зміст цих дискусій, зазначимо, що після виходу книги Конквеста проблему голоду 1932—1933 років вже неможливо було ігнорувати на Заході, зокрема в академічному світі, популярність постаті автора і авторитет видавництв забезпечили подвійний ефект – по-перше, західний академічний світ мусив реагувати, і можливість політично маргіналізувати проблему риторикою про ідеологічні інтереси української діаспори було мінімізовано. Вихід книги Р. Конквеста знаменував початок наукових дискусій на Заході, які з перервами тривають і донині, крім того, як популярний нарис вона стала доступною великій кількості студентів, що цікавилися історією СРСР – і для них Україна та одна з найбільших її трагедій стали видимими. По-друге, виник і незапланований результат – незважаючи на потужний «український акцент» книги, автор все ж таки писав про голод не лише в Україні, отже, його авторитет спрацював і на користь тих, хто виступав проти локалізації проблеми голоду 1932—1933 років «українськими сюжетами».

      У 1988 р. почала працювати міжнародна комісія юристів33, створена за ініціативою Світового конгресу вільних українців (СКВУ). Вона не мала якогось міжнародного юридичного статусу, хоча фактично відігравала роль неформального трибуналу (самі члени комісії в спілкуванні між собою іноді називали її саме так).

      Комісія складалася з поважних юристів найвищої кваліфікації, фахівців з міжнародного і кримінального права зі Швеції, Великої Британії, Бельгії, Франції, Аргентини, США та Канади34. Вона мала дослідити свідчення про голод 1932—1933 років та зробити висновки щодо наявності голоду 1932—1933 років, його причин, наслідків і винуватців. Висновки комісії35 мали, з одного боку, підсилити висновки комісії Конгресу юридичними аргументами (головним завданням було підтвердити тезу про геноцидний характер голоду 1932—1933 років), з іншого – бути аргументом в дискусії з речниками радянського керівництва, яке на момент фактичного створення комісії вже не заперечувало голод, але намагалося «мінімізувати» знання про нього, його причини та організаторів. Так само очікувалося, що комісія юристів вплине на тих західних дослідників, які чи то через політичні переконання, чи то виходячи з академічних мотивів, заперечували ряд фундаментальних положень ідеологічної версії голоду СКАЧАТЬ

<p>30</p>

Conquest R. et al. The Man-Made Famine in Ukraine. – American Institute for Public Policy Research, 1984.

<p>31</p>

Conquest R. The Harvest of Sorrow. Soviet Collectivization and the Terror Famine. – New York; Oxford; Edmonton; London, 1986. Книгу було видано під титулами трьох видавництв: Oxford University Press, University of Alberta Press, Century Hutchinson – це формально забезпечувало їй високий академічний статус.

<p>32</p>

Паралельно з «гарвардським проектом» розроблявся «едмонтонський» – в Канадському інституті українських студій готувалася книга С. Максудова (Бабьонишева), присвячена демографічним аспектам голоду 1932—1933 років. Цей проект не було завершено публікацією, подібною до гарвардської.

<p>33</p>

Рішення про створення комісії було ухвалено на конференції СКВУ у грудні 1983 р., проте перше засідання комісії відбулося аж у травні 1988 р. Майже три з половиною роки тривало формування комісії, збирання коштів на її роботу, збирання свідчень, вироблення технічного завдання (terms of reference), переговори щодо її статусу тощо. У пізніших дослідників її роботи (Е. Гоббінс, Д. Бойер) виникали запитання і зауваження щодо характеру взаємовідносин між членами комісії та замовником (СКВУ), зокрема, щодо тієї обставини, що робота членів комісії фінансувалася українською діаспорою – чи не впливало це на об’єктивність її висновків? Під час формування комісії до її складу не увійшов юрист з єврейського середовища (з огляду на тертя між українською та єврейською діаспорами). Членів комісії підбирали за рекомендаціями юристів СКВУ. Очолював комісію Дж. Сандберґ – людина, відома своїми антикомуністичними поглядами.

<p>34</p>

Варто згадати цікавий факт: членом комісії був Дж. П. Гампфрі, який у 1946— 1948 рр. керував іншою комісією, створеною ООН для підготовки проекту Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду. Саме він, до речі, відстоював думку про те, що голод 1932—1933 років мав ознаки геноциду.

<p>35</p>

Досить докладний історичний нарис про обставини створення і роботи комісії, дискусії між її членами, іноді доволі драматичні епізоди її роботи міститься у надзвичайно інформативній статті: Hobbins A. J., Boyer D. Seeking Historical Truth: The International Commission of Inquiry into the 1932—33 Famine in Ukraine // Dalhousie Law Journal. – 2001. – Vol. 24. – P. 139—191.