Філософія свободи / Философия свободы. Мирослав Попович
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Філософія свободи / Философия свободы - Мирослав Попович страница 60

СКАЧАТЬ він у війні, поки місто поставив,

      Переселивши у Лацій богів, звідки рід був латинський,

      Родоначальники Альби й мури походили Рима.

      Музо, про всі ті причини згадай нам, чию він образив

      Волю божисту і що так царицю богів засмутило,

      Що навіть мужа такого побожного змусила стільки

      Витерпіть бід і пригод; чи такі вже боги невблаганні?

      У Котляревського той самий початок звучить так:

      Еней був парубок моторний

      І хлопець хоть куди козак,

      Удавсь на всеє зле проворний,

      Завзятіший од всіх бурлак.

      Но греки, як спаливши Трою,

      Зробили з неї скирту гною,

      Він, взявши торбу, тягу дав;

      Забравши деяких троянців,

      Осмалених, як гиря, ланців,

      П’ятами з Трої накивав.

      Він, швидко поробивши човни,

      На синє море попускав,

      Троянців насажавши повні,

      І куди очі почухрав.

      Но зла Юнона, суча дочка,

      Розкудкудакалась, як квочка, —

      Енея не любила – страх;

      Давно уже вона хотіла,

      Його щоб душка полетіла

      К чортам і щоб і дух не пах.

      Як бачимо, повторення у сміховому варіанті теми Вергілія досить близьке до оригінального тексту і відрізняється не тільки умисно-простуватою стилістикою, а й сучасним і цілком «високим» за розміром і культурою рими віршем. Для майбутнього «Енеїди» Котляревського чи не вирішальною стала саме та обставина, що вірш її, легкий, невимушений, насичено-образний по-народному і зовсім не сміховий, поклав початок сучасній українській поезії. Сміховий ефект, отже, досягається не тільки подвійним, але й потрійним співставленням: героїко-епічного латинського Енея з сучасною культурою та простонародним і грубим жартом.

      Та обставина, що «Енеїда» Вергілія була знайома тодішньому освіченому українському читачеві, має бути врахована і при огляді твору в цілому. Сьогодні мало хто може відповісти на питання, який у «Енеїди» Котляревського сюжет, чим вона закінчується. А у твору є сюжет, і він дублює сюжет Вергілія.

      Вергілієва «Енеїда» – етногонічна легенда: там розповідається про звитяжні дії родоначальника римлян, засновника римського народу і римської держави. Центральною темою є тема долі, що формується в боротьбі між різними богами, а у вирішальний момент Юпітер-Зевс дає герою самому визначити майбутнє у чесному двобої з Турном. Доленосна подорож з супутніми безкінечними війнами та боротьбою з природними лихами проходить і через підземне царство. Еней – один із щасливців античної міфології, які побували в царстві мертвих і вийшли звідти живими; він одержує там благословення від батька, пророцтво якого служить йому опорою в боротьбі за майбутнє.

      Хоч подорож по «тому світові» у Вергілія не має такого самостійного значення, як у Данте, опис царства Плутона, його п’яти зон, Вергілієм є також характеристикою людського світу, людських чеснот та вад з висоти містичного лету. Картини СКАЧАТЬ