Змова диктаторів. Поділ Європи між Гітлером і Сталіним 1939–1941. Андрій Галушка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ кадрові зміни в її керівництві. Тимошенко (що отримав звання маршала Радянського Союзу) замінив Ворошилова на посаді наркома оборони, а Мерецков, який отримав нововпровадженне звання генерала армії, став замість Шапошникова головою Генштабу. Проте радянське керівництво прорахувалося – фіни пішли на співпрацю з нацистами у «війні-продовженні», «війні-відплаті» 1941—1944 років зі своїм східним ворогом.

      Фінляндія, вийшовши з кровопролитного протистояння з СРСР, зберегла найголовніше – державну незалежність та суверенітет. Локальний конфлікт серед засніжених лісів та озер став випробуванням на міцність фінських союзників по боротьбі з агресором, які доволі обережно надавали матеріальну допомогу та надсилали добровольців. Відстоювання національних інтересів постало головною метою під час участі Фінляндії в Зимовій війні, а потім і у війні-продовженні, з чим і фінський уряд, і фінське суспільство впоралися на відмінно. З середини 1940 року інтенсифікуються зв’язки з нацистами, і в січні 1941 року було узгоджено спільні воєнні дії проти СРСР. Фіни прагнули використати союз із Берліном для відвоювання захоплених СРСР територій.

      5. Плани Франції та Британії щодо Фінляндії та СРСР як пошук виходу із стратегічного тупика

      Швеція, що зберігала нейтралітет із часів завершення наполеонівських воєн, за умови посилення напруги в радянсько-фінляндських відносинах наприкінці 1930-х років почала вибудовувати свою позицію щодо розстановки сил у Північній Європі. На той час при владі перебував уряд соціал-демократів та фермерської партії на чолі з прем’єр-міністром П. Ганссоном. На початку Другої світової війни у вересні 1939 року Швеція проголосила нейтралітет.

      Коли фінський прем’єр Таннер запитав у свого шведського колеги Пера Альбіна Ганссона щодо можливої військової допомоги, то міністр оборони Швеції Пер Едвін Шельд запевнив, що Стокгольм не буде втручатись у конфлікт між Гельсінкі і Москвою. Проте шведський король Ґустав V Адольф пропонував навіть зректися престолу, якби Британія пішла на допомогу Фінляндії, надіславши війська.

      Прагнення шведського міністра закордонних справ Йоганнеса Сандлера надати пряму військову допомогу Фінляндії разом з обороною Аландських островів призвело до відставки уряду 13 грудня 1939 року та формування нового розширеного коаліційного кабінету на чолі з Ганссоном. Велика коаліція була при владі до кінця Другої світової війни. Ключові пости в уряді посідали соціал-демократи. Головним дипломатом країни став позапартійний Христіан Ернст Ґюнтер.

      Зовнішньополітична стратегія Ґюнтера полягала в прискоренні підписання мирного договору між СРСР і Фінляндією, де шведська сторона мала виступити посередником на переговорах, недопущенні перебування британсько-французьких військ на шведській території задля надання допомоги фінам та в утриманні радянських військ під контролем на півночі Скандинавії. Для Швеції основною небезпекою була можливість СКАЧАТЬ