Багряні ріки. Жан-Крістоф Ґранже

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ спершу не надто непокоїлася. Аж до вчорашнього вечора, коли…

      Барн затнувся на півслові: Ньєман відгорнув покривало з тіла. Присутніх охопив мовчазний жах, безгучний крик застряг кожному в горлі. Живіт і огруддя жертви було списано чорними ранами, усіляких розмірів і форм. Порізи з фіолетовими краями, різнобарвні опіки, синці, схожі на плями сажі. Довкола передпліч і зап’ястків ішли неглибокі рубці – так, наче чоловіка зв’язували дротом.

      – Хто знайшов тіло?

      – Одна дівчина… – Барн кинув оком до матеріалів справи. – Фанні Феррейра. Викладає в університеті.

      – Як це сталося?

      Барн знову прочистив горло.

      – Вона спортсменка, захоплюється рафтингом. Ну, знаєте, це коли сплавляються швидкою гірською річкою у спеціальному костюмі й ластах. Це дуже небезпечний спорт і…

      – То як вона знайшла тіло?

      – Вона доплила до загати з каміння біля підніжжя гірського пасма, що оточує кампус. Коли видиралася на цю купу каміння, вона й помітила тіло в скельній западині.

      – Це вона вам так розказала?

      Барн невпевнено роззирнувся довкола.

      – Ну так, я…

      Комісар скинув покривало повністю й обійшов довкола скуленого мерця, додивляючись до його блідої шкіри і шпичакуватого черепа з майже налисо обстриженим волоссям.

      Потім узяв медичний висновок про смерть, який простягнув йому Барн, і побіжно переглянув надруковані на машинці сторінки. Документ склав сам головний лікар, який, одначе, не зміг визначити час смерті. Він обмежився описом видимих ран і висновком, що смерть настала внаслідок задушення. Щоб дізнатися більше, потрібно було розгинати труп і робити розтин.

      – Коли прибуде судмедексперт?

      – Чекаємо з хвилини на хвилину.

      Комісар підійшов до вбитого. Нахилився, вдивляючись у риси його обличчя. Доволі вродливе молоде лице, із заплющеними очима. Без жодних слідів ударів чи тортур.

      – Хтось торкався до його обличчя?

      – Ніхто, комісаре.

      – Очі в нього так і були заплющені?

      Барн кивнув. Двома пальцями, великим і вказівним, Ньєман обережно підняв повіки вбитого. І тоді сталося неймовірне: з правого ока поволі викотилася велика прозора сльозина. Уражений комісар здригнувся: мрець плакав.

      Ньєман скинув поглядом на присутніх, але ніхто не помітив цього приголомшливого випадку. Він опанував себе і, намагаючись приховати свої дії від інших, знову підняв повіку. Те, що комісар побачив, довело йому, що він не збожеволів і що це вбивство було тим, якого кожен слідчий боїться або чекає – залежно від характеру – усе своє життя.

      Ньєман випрямився й різким рухом накрив тіло. Відтак пробурмотів до судді:

      – Розкажіть, як будемо провадити слідство.

      Бернар Терпант випростався на весь свій зріст.

      – Панове, як ви розумієте, СКАЧАТЬ