Матусин оберіг. Светлана Талан

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ – сказала Вусата Гора. – А ти чому приперся? Іди на кухню до хлопця! – гримнула на чоловіка.

      Олеся не попросила вибачення і простояла в кутку аж до ранку.

      Розділ 10

      Олесині канікули Костя перетворив на справжнє жахіття. Дівчинка майже ніколи не жалілася на нього, бо вже добре усвідомила, що Вусата Гора все одно вигородить свого Костика й усю провину звалить на неї. Донька не хотіла довірятися навіть своєму батькові. Вона бачила, як той дуже швидко стає схожим на зацьковану тваринку. Варто було Раїсі Іванівні зиркнути на нього лихим і невдоволеним поглядом, він одразу замовкав, якось зіщулювався, згорблювався, ніби намагався зменшитися, стати менш помітним, і в усьому погоджувався із жінкою. Нова дружина крутила ним, як хотіла і коли хотіла, й Олеся не впізнавала свого батька. Колись веселий і добрий, її тато змінювався на очах, ставав схожим на безхребетну амебу. Доньці здавалося, що він навіть боїться Вусату Гору не менше, ніж вона, а з іншого боку, їй було так шкода батька! Дівчинка спостерігала, як часто після вечері чоловік іде в садок, сідає на лавку, де вони колись любили відпочивати разом із мамою, подовгу курить, не помічаючи нічого навколо себе, і стає сумним-сумним. Якось Олеся спробувала підійти до нього, коли він звично палив цигарку й подумки був не тут, а десь далеко, напевно, у тому минулому, коли поруч із ним була його Яна, яку він у прямому й переносному сенсі носив на руках, а вона дивилась на нього закоханими очима.

      – Тату, – Олеся підійшла й легенько торкнулася рукою його плеча.

      Чоловік здригнувся від несподіванки, немов прокинувшись від глибокого і щасливого сну, розгублено глипнув на доньку, кинув під ноги недопалок, розчавив його, як ненависну гадину.

      – Чого тобі? – спитав він.

      – Нічого. Просто хотіла побути з тобою поруч, поговорити, – відповіла Олеся, примостившись на краєчок лавки.

      – Говори, – якось байдуже промовив батько.

      – Навіть не знаю, з чого почати.

      – Будеш знову жалітися? Костик ображав? Він – хлопчик, трохи старший за тебе, можливо, грубіший, – сказав чоловік. – А ти – ніженка, тому тобі здається, що Костик тебе ображає.

      – Здається? – Олеся іронічно посміхнулася. – То ти також вважаєш, що я все вигадую й обмовляю його?

      – Не так тих штурханців, як твоїх сліз і шмарклів!

      У доньки тьохнуло серце, і від таких слів щось ніби застрягло в горлі. Батько їй не вірить! Він ніколи з нею раніше так не розмовляв! Що з ним сталося? Чому він так змінився, коли в їхньому житті з’явилася Вусата Гора? Куди подівся її чуйний, уважний і люблячий тато? І в кого тепер шукати захисту?

      – То що мені робити, тату? – стиха промовила дівчинка.

      – Іди спати, Олесю! Бо побачить тітка Раїса тебе тут зі мною – отримаєш знову на горіхи!

      – Мені чи обом дістанеться? – спитала Олеся, пильно глянувши батькові в очі.

      Чоловік підвів із землі важкий, сумний до болю погляд, подивився на доньку.

      – Як ти схожа на свою матір! – зітхнув він.

СКАЧАТЬ