Курячий бульйон для душі. 101 історія про кохання. Джек Кэнфилд

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ відкрила теку, роздумуючи, до яких новинних сайтів надіслати прес-реліз, який підготую, і подивилася на резюме. Що? До Джорджії з Оклахоми приїхав Ед Онлі, п’ятдесят один рік і… шестеро дітей!

      Цей точно не підходить! Що собі думала моя подруга? У мене є троє синів, старших один від одного на чотири роки.

      Протягом наступних двох тижнів я виконувала свій професійний обов’язок. Я організувала співбесіду із «вдівцем», надіслала до агентств його неймовірну історію роботи, зазначивши, що він покинув свою місіонерську діяльність, аби приєднатися до нас. Визнаю, я була справді вражена його віргінським акцентом, який він не втратив, створюючи громадські центри служінь, медклініки й ценри для священиків у Міссісіпі, Арканзасі й Оклахомі. Він хотів робити те саме в Джорджії, і я підбадьорювала його.

      І тоді це сталося.

      Одного дня Ед зупинив мене на балконі, коли я виходила з кабінету директора. З дивним поєднанням сором’язливості та самовпевненості він запитав, чи є у мене вільна хвилинка. Я зупинилася, і він поставив мені своє перше непрофесійне питання:

      – Я тут подумав… чи не погодилися б ви повечеряти з джентльменом? – Напевно, він побачив на моєму обличчі здивування, бо швидко додав: – Джентльмен – це я!

      Того січневого дня розпочалася раптова, неочікувана й чарівна дружба, яка невдовзі розквітла в щось значно більше. Відкинувши своє поверхове судження, я зрозуміла, що Ед – один із найчарівніших і найніжніших чоловіків, які мені траплялися. Прикладом його великодушності є те, що він дозволяв мені говорити про мою втрату і відверто розповідав про власний шлюб. Розмовляючи з ним, я зрозуміла, що мені не потрібно викреслювати із життя свій двадцятисемирічний шлюб, а він може згадувати свою покійну дружину, з якою прожив тридцять один рік.

      Іще один приклад щедрості його душі: він почув, як я скаржилася, що не можу виростити траву на могилі свого чоловіка. Нічого не говорячи, він у свій вихідний приїхав на кладовище, яке було за тридцять миль від міста, обробив ґрунт і поклав дерен на могилі мого чоловіка. Він показав мені це пізніше, коли ми вдвох прийшли на кладовище.

      Після кількох місяців спільних вечерь і прогулянок торговими центрами стало очевидно, що між нами, двома дорослими з подібним місіонерським минулим, відбувається щось більше, ніж «дружба». Але як ми могли перейти на останній рівень, коли в нас обох було таке чудове минуле у своїх родинах?

      Це питання вирішилося одного дня, після вечері в нашому улюбленому ресторані в Атланті. Ед дивився на мене безвинними блакитними очима, у яких я бачила чесність, турботу й любов. З незвичайною мужністю (як він досі зізнається) він узяв мене за руку та сказав:

      – Я знаю, що в тебе був чудовий чоловік і ти його дуже кохаєш. Я знаю, що ти обіцяла кохати його завжди. – Він зупинився, а потім сказав: – Я тут подумав, чи можеш ти кохати мене на інше «завжди»?

      Він не просив мене забути своє перше кохання, а хотів, щоб моєї любові вистачило і йому. Я не вагалася і відповіла «так».

      Менше ніж за півроку після нашої зустрічі на балконі, СКАЧАТЬ