«Ґлорія Cкотт». Артур Конан Дойл

Чтение книги онлайн.

      – Розумію. Тому ви робите висновок, що вона могла щось повідомити своєму шанувальнику, і вони разом задумали крадіжку.

      – Ну, яка користь від всіх цих туманних припущень? – нетерпляче вигукнув містер Голдер. – Адже я сказав, що застав Артура з діадемою в руках.

      – Не треба поспішати, містере Голдер. До цього ми ще повернемося. Тепер щодо вашої служниці. Міс Голдер, вона увійшла в будинок через кухню?

      – Так. Я спустилася подивитися, чи замкнені двері, і побачила Люсі на порозі. Помітила в темряві її шанувальника також.

      – Ви його знаєте?

      – Авжеж, він продає овочі, приносить їх нам. Його ім’я Френсіс Проспер.

      – І він стояв трохи осторонь, не біля самих дверей?

      – Атож.

      – І має дерев’яну ногу?

      Щось на кшталт переляку промайнуло у виразних чорних очах дівчини.

      – Ви чарівник, – сказала вона. – Як це дізналися?

      Дівчина всміхнулася, але на худорлявому енергійному обличчі Голмса усмішка не з’явилася.

      – Я хотів би піднятися нагору, – попросив він. – Утім, спочатку подивлюся вікна.

      Він хутко обійшов перший поверх, переходячи від одного вікна до іншого, потім зупинився біля великого вікна, що виходило на доріжку, яка веде до стайні. Він відчинив вікно й ретельно, за допомогою потужної лупи оглянув підвіконня.

      – Що ж, тепер ходімо нагору, – сказав він нарешті.

      Кімната, розташована поруч із спальнею банкіра, виглядала дуже скромно: сірий килим, великий секретер і високе дзеркало. Голмс насамперед підійшов до секретера й ретельно оглянув щілину замка.

      – Яким ключем його відімкнули? – поцікавився він.

      – Тим самим, про який казав мій син, – від буфета в комірчині.

      – Де ж ключ?

      – Он він, на туалетному столику.

      Голмс узяв ключа та відімкнув секретер.

      – Замок добре змащений, – сказав він. – Не дивно, що ви не прокинулися. У цьому футлярі, мабуть, і лежить діадема? Погляньмо…

      Він розкрив футляр, витягнув прикрасу та поклав її на стіл. Це був чудовий витвір ювелірного мистецтва. Такого дивовижного каміння я ще ніколи не бачив. Один зубець діадеми був відламаний.

      – Ось цей зубець тотожний відламаному, – зауважив Голмс. – Будьте ласкаві, містере Голдер, спробуйте його відламати.

      – Боже мене борони! – вигукнув банкір, перелякано відсахнувшись від Голмса.

      – Ну, тоді я спробую. – Голмс напружив усі сили, але спроба виявилася безуспішною. – Трохи піддається, але мені, мабуть, довелося б довго попітніти, щоб відламати зубець, хоча руки в мене дуже сильні. Людині з пересічним фізичним розвитком це взагалі не до снаги. Але припустімо, що я все ж зламав діадему. Пролунав би тріск, як постріл із револьвера. Невже ви вважаєте, містере Голдер, що це сталося мало не біля вашого вуха, а ви нічого не почули?

      – Вже й не знаю, що думати. Зовсім нічого СКАЧАТЬ