Все буде добре. Анастасія Нікуліна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ пляшку. Це Сашко дав можливість порівнювати, це він розтяв її затишний світ на свій, міський, та їхній, сільський.

      Усе було добре. А тут він – такий галантний і правильний. І Антон – такий… Який є. Неотесаний, обмежений, надокучливий і безперспективний, але разом із тим відданий, чесний, завжди усміхнений, наполегливий. Поруч із ним Марічка здавалася собі кращою.

      У дитинстві це було перевагою, адже Антона знали й поважали. Та доросле життя принесло нові пріоритети. Марічка змінилася. А він – ні. Не захотів. Не зміг. Його провина. Так, це він винен. Зрештою, вона – дівчина, у неї є певні потреби, які Антон не може задовольнити. Вона хоче побачити світ, відчути смак дорогих страв, вдихати запах найкрасивіших квітів і носити дорогий одяг. Вона хоче того, що ніколи не зможе отримати тут, у цьому Богом забутому місці. Тому вибач, але…

      Вона розвернулась і пішла, залишивши його з опущеними руками, розгубленим поглядом і черговим букетом гвоздик, що самотньо лежав біля його ніг. Не було жодного докору совісті. Вона заслуговувала на краще життя, чи не так?

      Коли Марк привів її в його, ні – уже їхню квартиру, у Марічки перехопило подих. Це було, наче маленький музей, щось неймовірне, і прекрасне, і… З того часу дівчина змінила багато місць та інтер’єрів, але саме квартира Марка чітко врізалась у пам’ять. Високі стелі, широкі вікна, ліпнина на стіні, метрова гіпсова скульптура жінки з амфорою, велике м’яке ліжко і власний балкончик із видом на парк. Це зараз інтер’єр здався б дешевим, без смаку, з претензійністю на пафос, з основною метою – справити враження багатого й впливового. Але тоді це спрацювало – о, ще й як спрацювало!

      Минуло більше року, доки Марія навчилася розбиратись у таких речах, доки змогла перевести подих, але тоді вони жили, як останній день.

      Зрештою, це і був останній день. Імперія падала, зриваючи завісу, а такі, як Марк, витанцьовували в останньому акті. Марія бачила, як гроші вирішували будь-яку ситуацію, а влада брала й брала все, що забажала. «Це звичайне виживання», – казав Марк. Ми можемо – значить, мусимо це робити. Інакше який сенс? «Є набагато важливіші речі, ніж бути правильними», – переконував він і знову втинав якусь дурницю.

      Дівчина лише кивала. Краса, помножена на стильний одяг, і її внутрішнє вміння орієнтуватись у ситуації робили свою справу: Марію швидко зауважували в оточенні собі подібних, вона завжди була в центрі уваги, саме її пригощали дорогими коктейлями, саме її запрошували на вечірки. Що вона відчувала? Задоволення! Уперше в житті вона опинилась у тому місці й у тій ролі, у якій почувалася комфортно. Тому: іди до біса, Антоне, село, колишнє життя. Теперішня Марія нагадувала Марічку лише візуально, зрештою, між цими двома завжди існувала величезна прірва.

      Коли ти в центрі уваги натовпу, що вибрав тебе, в один момент розумієш, що натовп більше не має влади на тобою. Це ти господар тут, ти – лідер. А лідер може й мусить бути аморальним. Тому, коли одного разу на вечірці біля неї СКАЧАТЬ