Сюньове Сульбакен. Весільний марш. Бйорнстьєрне Бйорнсон

Чтение книги онлайн.

      – Побився у церкві під час відправи… Фе!

      – Коли ж то було!

      Дівчинка спантеличено замовкла, а тоді озвалася знову:

      – То це ти Турбйорн Ґранлієн?

      – Я… А ти Сюньове Сульбакен?

      – Так… Мені завжди казали, що ти дуже чемний.

      – Це неправда. Я найгірший з-поміж дітей удома…

      – Такого я ще не чула! – сплеснула в долоньки Сюньове. – Мамо, мамо! Він каже…

      – Помовчи і йди геть звідси! – долинуло з гурту дорослих.

      Сюньове зупинилася на півдорозі до матері, а тоді повернулася й спроквола підійшла до Турбйорна.

      – Це мені всі вуха протуркотіли, яка ти чемна й слухняна, – сказав Турбйорн.

      – Та-а, хіба іноді, коли за книжкою сиджу, – відповіла Сюньове.

      – Чи то правда, що у вас там, на Сульбакені, тролі, відьми та усяка чортівня водиться? – запитав Турбйорн, узявши руки в боки, виставивши одну ногу, а іншою підпираючись, як це робив Аслак.

      – Мамо, мамо! Знаєш, що він каже? Він каже, що…

      – Дай мені спокій! І не підходь, доки не покличу! – урвала дівчинку матір.

      Сюньове знову неохоче повернулася до Турбйорна, запхавши до рота кінчика хусточки й смикаючи його зубами.

      – А правда, що щоночі у вас на Сульбакені виграють бісівські музики?

      – Неправда!

      – Ще скажи, ніби ніколи не бачила троля!

      – Не бачила.

      – Богом присягаєш?

      – Фе, не можна такого казати…

      – Пусте! Можна, – відказав Турбйорн і плюнув крізь зуби, щоб задемонструвати Сюньове, як вправно він уміє це робити.

      – Гай, гай, потрапиш за таке до пекла!

      – Гадаєш? – у голосі Турбйорна почулося вагання, бо він завжди думав, що за такі слова загрожує йому щонайбільше прочуханка, але ж батько стояв далеко.

      – А хто у вас там, на горі, найсильніший? – запитав знову, зсунувши шапку набакир.

      – Не знаю.

      – У нас – батько. Він таки дужий, що нам’яв боки Аслакові. А Аслак, повір, не зі слабаків!

      – Он як!

      – Якось Аслак підняв над собою коня.

      – Коня?!

      – Свята правда! Він сам мені розказував.

      Тепер уже й Сюньове не мала сумнівів, лише поцікавилася:

      – Хто такий Аслак?

      – Та один лайдак. Йому так перепало від батька, як ще нікому в світі…

      – То на вашому хуторі б’ються?

      – Буває іноді… А у вас хіба ні?

      – Ніколи!

      – То що ж ви там робите?

      – Мама готує їсти, плете й шиє. Карі теж, але не так вправно, як мама, бо лінива. Ранді доглядає корів, батько з братами працюють у полі, буває, і в хаті пораються…

      Як на Турбйорна, то було вичерпне пояснення.

      – Щовечора ми читаємо і співаємо, – СКАЧАТЬ